Картка проєкту
| Розробники проєкту:
Потураєв М.Р., Скрипка Т.В., Богуцька Є.П. |
Мета проєкту Закону – забезпечення, серед іншого, реалізації положень стосовно призначення та звільнення керівників державних та комунальних закладів культури |
Проєкт Закону (№ 7423 від 31.05.2022) |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами проведення антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та звільнення керівників державних та комунальних закладів культури» (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенні фактори, зокрема щодо наділення органу, який відповідно до статутних документів здійснює управління державним чи комунальним закладом культури, а саме центральний орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (далі – орган управління), широкими дискреційними повноваженнями в частині прийняття рішень про:
звільнення керівників державних та комунальних закладів культури із займаної посади, які перебувають за кордоном;
звільнення керівників державних та комунальних закладів культури у випадку будь-якої підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з ними тощо за відсутності законодавчих підстав.
Опис виявлених корупціогенних факторів
Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади за відсутності визначення підстав здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
1. Проєктом Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про культуру» шляхом доповнення новою ст. 21-6 та встановити, що у період дії воєнного стану орган управління має право:
звільняти керівників державних та комунальних закладів культури із займаної посади, які перебувають за кордоном, за винятком службового відрядження.
Підставою для такого звільнення є інформація Державної прикордонної служби України про перетинання кордону керівником закладу культури у період дії воєнного стану (п. 2 ч. 1).
Однак зазначені положення не враховують того, що в країні введений воєнний стан, а вищі посадові особи держави публічно застерігали громадян про те, що перебування в окремих регіонах України, у тому числі в м. Києві, є небезпечним для життя і здоров’я, та закликали не поспішати з поверненням до своїх домівок.
Крім того, указане положення
є нечітким та таким, що може створити умови для виникнення корупційних ризиків під час прийняття уповноваженими особами рішення про звільнення того чи іншого керівника під час його перебування за кордоном, наприклад – під час відпустки.
Також у проєкті Закону
відсутні положення щодо врегулювання порядку взаємодії та отримання відповідної інформації від Держприкордонслужби.
Указані обставини, а також відсутність належного обґрунтування пропонованого регулювання у пояснювальній записці, окрім посилання на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким не передбачено підстав для звільнення керівника у зв’язку з його перебуванням за кордоном, можуть сприяти виникненню корупційних ризиків шляхом зловживання уповноваженими особами органів управління своїми повноваженнями, прийняття суб’єктивних рішень та тиску на тих чи інших керівників.
Враховуючи зазначене, а також продовження дії воєнного стану в Україні, запровадження запропонованого регулювання
є передчасним та таким, що не узгоджується із ситуацією, що наразі існує на території країни у зв’язку із збройною агресією рф.
Рекомендації НАЗК:
у ст. 21-6 проєкту Закону п. 2 ч. 1 виключити.
2. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 21-6 проєкту Закону орган управління наділяється повноваженнями
звільняти керівників державних та комунальних закладів культури у випадку будь-якої підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора та іншої діяльності, що діє на шкоду національній безпеці та оборони України.
Водночас у проєкті Закону відсутні будь-які механізми та способи встановлення органами управління причетності тієї чи іншої особи до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, співпраці з нею або іншої діяльності, що діє на шкоду національній безпеці та обороні України.
Зі змісту зазначеного вбачається, що запропоновані зміни наділяють орган управління широкими дискреційними повноваженнями на власний розсуд визначати порядок дій залежно від тих чи інших обставин та, як наслідок, можливостями вчинення низки корупційних правопорушень уповноваженими на прийняття таких рішень посадовими особами.
Водночас дії особи щодо підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією та іншої діяльності, що діє на шкоду національній безпеці та обороні України, відповідно до Кримінального кодексу України (ККУ)
є кримінальними правопорушеннями, за які передбачено застосування покарань відповідно до цього Кодексу, у тому числі, позбавлення права обіймати певні посади (розділ І «Злочини проти основ національної безпеки України» ККУ).
При цьому відповідно до ст. 2 ККУ особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, проєктом Закону не врегульовуються питання, яким чином уповноважені особи органів управління прийматимуть рішення про звільнення керівників державних та комунальних закладів культури.
Фактично проєктом Закону уповноважені особи органів управління наділяються правами слідчих та суду, що, в свою чергу, не узгоджується із Конституцією України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказані обставини можуть призвести до масових звернень осіб, які зазнають дискримінації, до судових органів із позовами про поновлення на роботі, відшкодування неотриманого доходу та моральної шкоди, що, в свою чергу, може негативно відобразитись на бюджеті установ.
Рекомендації НАЗК:
у ст. 21-6 проєкту Закону п. 2 ч. 1 виключити.
Висновок:
запропонована модель правового регулювання в цілому є корупціогенною та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Олександр НОВІКОВ
