НАЗК НАЗК
A-
A
A+
A
A
Звичайна версія сайту

Висновок антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин»

Картка проєкту

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», реєстраційний № 2194  від 01.10.2019 Ініціатор(и) законопроєкту: Заблоцький М.Б., Сольський М.Т., Нагаєвський А.С. та інші Мета проєкту Закону  - реформування системи управління у сфері земельних відносин та зняття штучних обмежень господарської діяльності для спрощення доступу до земельних ресурсів населення та бізнесу
 

Резюме антикорупційної експертизи

За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі – проєкт Закону) встановлено, що запропонована модель регулювання направлена на мінімізацію значних корупційних ризиків у сфері земельних відносин, зокрема шляхом упровадження земельної децентралізації, удосконалення порядку проведення агрохімічної паспортизації земель, скасування корупційних форм державного контролю, однією з яких є державна експертиза землевпорядної документації тощо. Водночас Національне агентство ідентифікувало окремі корупціогенні фактори, що зумовлюють необхідність доопрацювання проєкту Закону, зокрема:
  1. Встановлення дискреційних повноважень органів, які здійснюватимуть розпорядження земельними ділянками, наданими у постійне користування із земель державної та комунальної власності, за відсутності вичерпних випадків, підстав для здійснення таких повноважень.
  2. Корупційні ризики у діяльності громадських інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель щодо надання їм дискреційних повноважень та виникнення конфлікту інтересів.
  3. Неналежне врегулювання порядку проведення рецензування (повторного рецензування) документації із землеустрою.
  4. Використання правових конструкцій оціночного характеру у вимогах до кваліфікації інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста.
 

Таблиця виявлених корупціогенних факторів

№ з/п Корупціогенні фактори
1 Неналежне визначення компетенції органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, повноважень осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
2 Невиправдане делегування повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суб’єктам приватного права
3 Неналежне визначення змісту й обсягу прав, обов’язків та відповідальності фізичних (юридичних) осіб
4 Використання правових конструкцій оціночного характеру
  Опис виявлених корупціогенних факторів 1. Неналежне визначення компетенції органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, повноважень осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) у редакції проєкту Закону земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження цими ділянками відповідно до ст. 122 цього Кодексу. Це формулювання не відповідає ч. 5 ст. 11 Конституції України та принципу правової визначеності, який є основою принципу верховенства права. Зокрема, у проєкті Закону не визначено зміст потреб, які можуть належати до категорії «інші». Це свідчить про встановлення дискреційних повноважень органів, які здійснюватимуть розпорядження земельними ділянками, наданими у постійне користування із земель державної та комунальної власності, що створює умови для корупційних зловживань. Рекомендації НАЗК: у ч. 1 ст. 149 ЗКУ у редакції проєкту Закону необхідно  встановити чіткий та вичерпний перелік критеріїв, які визначатимуть потреби для вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності, або виключити формулювання «інші потреби». 2. Невиправдане делегування повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суб’єктам приватного права Проєкт Закону визначає дві форми контролю за використанням та охороною земель, додержанням природоохоронного законодавства в частині виконання екологічних вимог щодо охорони земель – державний та громадський контроль. Згідно з ч. 1 ст. 190 ЗКУ у редакції проєкту Закону громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюється громадськими інспекторами з контролю за використанням та охороною земель, призначеними сільськими, селищними і міськими радами, які діють на підставі положення, затвердженого відповідною радою. При цьому відповідно до п. 7-1 ч. 2 ст. 255 КУпАП у редакції проєкту Закону громадським інспекторам з контролю за використанням та охороною земель надається право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Надання громадським інспекторам права на застосування заходів адміністративного стягнення за своїм змістом є невиправданим делегуванням владних повноважень органу влади приватним суб’єктам, що створює корупційні ризики. Запропоноване розробниками правове регулювання також не виключає здійснення громадськими експертами заходів контролю за використанням та охороною земель в умовах конфлікту інтересів. Враховуючи викладене, відсутність передбаченої законом заборони на реалізацію контрольних заходів за наявності приватного інтересу, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість інспектора, є джерелом корупційного ризику. Рекомендації НАЗК: проєкт Закону потребує доопрацювання в частині виключення права громадських інспекторів з контролю за використанням та охороною земель складати протоколи про адміністративні правопорушення.  3. Неналежне визначення змісту й обсягу прав, обов’язків та відповідальності фізичних (юридичних) осіб Проєктом Закону (з огляду на порівняльну таблицю та пояснювальну записку до проєкту Закону) запроваджуються зміни до ст. 62 Закону України «Про землеустрій», якими на заміну обов’язкової державної експертизи документації із землеустрою пропонується встановити механізм рецензування документації із землеустрою «за бажанням» замовника або розробника документації із землеустрою. При цьому проєкт Закону не містить положень, які врегульовували б завершений механізм здійснення зазначеного рецензування, а передбачає лише окремі його складові. Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону за бажанням замовників або розробників документація із землеустрою може підлягати рецензуванню з метою контролю її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. «Рецензування документації із землеустрою здійснюється на замовлення  замовника розробника документації із землеустрою» (ч. 7 ст. 62 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону). У разі проведення повторного рецензування у рецензії вказуються причини розбіжностей із попередніми рецензіями, якщо такі розбіжності мали місце (ч. 8 ст. 62 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону). Аналіз положень ст. 62 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону дає змогу зробити висновок про значні порушення принципу юридичної визначеності при регламентації прав та обов’язків замовників і розробників документації із землеустрою, а також при врегулюванні питань щодо проведення рецензування та повторного рецензування. Зокрема, залишаються юридично невизначеними: порядок справляння плати за здійснення рецензування документації із землеустрою; правові підстави для прийняття рішення («бажання») розробниками  документації із землеустрою щодо необхідності здійснення рецензування такої документації; правові підстави для проведення повторного рецензування документації із землеустрою; правові наслідки здійснення рецензування документації із землеустрою; чіткий порядок проведення рецензування документації із землеустрою. Вищезазначене створює значні корупційні ризики для зловживань розробниками документації із землеустрою наданими їм правами, зокрема, що пов’язані зі створенням необґрунтованих потреб для проведення рецензування (повторного рецензування) документації із землеустрою, які створять необґрунтовані фінансові витрати для замовників такої документації. Рекомендації НАЗК: у ст. 62 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону необхідно визначити чіткий порядок проведення рецензування документації із землеустрою, який має передбачати: механізм справляння плати за здійснення рецензування документації із землеустрою; правові підстави для прийняття рішення розробниками документації із землеустрою щодо необхідності здійснення рецензування такої документації та/або правові підстави для письмового звернення заінтересованих осіб до осіб, яким надано право здійснювати рецензування документації із землеустрою; правові підстави для проведення повторного рецензування документації із землеустрою; правові наслідки здійснення рецензування документації із землеустрою. 4. Використання правових конструкцій оціночного характеру Положеннями ч. 8 ст. 66 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону визначено, що до складу Кваліфікаційної комісії (яка приймає кваліфікаційний іспит в інженерів-землевпорядників для їх сертифікації) включаються п'ять висококваліфікованих сертифікованих інженерів-землевпорядників та/або сертифікованих інженерів-геодезистів, які делегуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кадастрової діяльності та геопросторових даних, п'ять висококваліфікованих сертифікованих інженерів-землевпорядників та/або сертифікованих інженерів-геодезистів, які делегуються вищими навчальними закладами, що мають у своїй структурі факультети землевпорядного або геодезичного профілю та здійснюють підготовку фахівців у галузі знань геодезії та землеустрою. При цьому категорія «висококваліфікований сертифікований інженер-землевпорядник та/або сертифікований інженер-геодезист» є оціночною та ґрунтується на основі суб’єктивної оцінки рівня кваліфікації інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста, що створює підстави для корупційних ризиків. Рекомендації НАЗК: у ч. 8 ст. 66 Закону України «Про землеустрій» у редакції проєкту Закону визначити критерії до кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників та/або сертифікованих інженерів-геодезистів.   Висновок: проєкт Закону містить окремі корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.     Голова Національного агентства з питань запобігання корупції                                    Олександр НОВІКОВ  
Чат-бот Telegram
контакт-центр
Чат-бот Telegram
Контакти
+38 (044) 200-06-94 info@nazk.gov.ua
працює з 9:00 до 18:00
Технічна підтримка
support@nazk.gov.ua