Відповідно до ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» (далі – Закон) політична партія визначається як зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Цілі, завдання політичної партії, а також шляхи їх досягнення викладаються у її програмі (ст. 7 Закону).
У п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону встановлено, що політичні партії мають право вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України та законами України. Зокрема, політичні партії мають право ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні (п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону). Таким чином політичні партії, виконуючи свої програмні цілі та завдання, можуть сприяти громадянам та їх об’єднанням у реалізації їх прав, зокрема, у культурній, спортивній, екологічній, правозахисній сферах.
Разом з тим у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» встановлено, що обмеження щодо політичних партій, як суб’єктів благодійної діяльності визначаються законами України.
У той же час відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» суб’єктами благодійної діяльності є благодійні організації, які утворені та діють відповідно до цього Закону, а також інші благодійники та бенефіціари.
У п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначено, що благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, визначених цим Законом, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах. Благодійні організації не мають права надавати благодійну допомогу політичним партіям або від імені політичних партій, а також брати участь у виборчій агітації.
Відповідно до ст. 16 Закону повноваження власника щодо майна, в тому числі коштів, що є власністю політичної партії, здійснюються відповідно до законодавства України в порядку, передбаченому статутом політичної партії. Статутна діяльність політичних партій, не пов’язана з їхньою участю у виборах народних депутатів України, виборах Президента України і місцевих виборах, у тому числі оплата праці працівників статутних органів політичної партії, її місцевих організацій в порядку, передбаченому законодавством фінансується за рахунок коштів державного бюджету (ст. 171 Закону).
У той же час у ч. 2 ст. 23 Закону передбачена можливість використання майна та коштів політичної партії у тому числі на благодійні цілі. Однак використати вказані кошти та майно політичної партії можливо лише за рішенням з’їзду (конференції) політичної партії і лише у випадку її реорганізації чи саморозпуску.
Закон, серед іншого, розмежовує поняття статутних та благодійних цілей при використанні майна та коштів політичної партії у разі припинення її діяльності. З огляду на мету створення політичної партії та цілі благодійної діяльності це різні сфери суспільних інтересів, а відтак останні не можуть входити до статутних цілей політичної партії.
Крім того в період виборчого процесу благодійна допомога, яка ініційована або організована політичною партією як благодійником відповідно до вимог Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», не повинна надаватись від її імені або будь-яким чином пов’язуватись з діяльністю політичної партії. Така діяльність в період виборчого процесу може розцінюватись як непрямий підкуп виборців за що передбачена кримінальна відповідальність ч. 3 ст. 160 Кримінального кодексу України.
Саме тому у ч. 6 ст. 57 Виборчого кодексу України встановлена заборона надавати виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, інших матеріальних та нематеріальних активів, у тому числі від імені благодійних організацій, засновниками або членами яких є партія (місцева організація партії), та інших благодійних організацій, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за партію (місцеву організацію партії) або згадуванням назви партії (місцевої організації партії), символіки партії.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Конституції громадяни України мають право на свободу об’єднання, зокрема, у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.
У ч. 1 ст. 64 Основного Закону України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституційний Суд України в Рішенні у справі про утворення політичних партій в Україні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, розглядаючи питання про передбачені нормами Закону обмеження, пов’язані з утворенням та діяльністю політичних партій, констатував, що поняття «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина» в контексті ч. 1 ст. 64 Конституції України слід розуміти як не передбачене конституційними нормами звуження обсягу прав і свобод, встановлення додаткових норм, якими нівелюється свобода об’єднання у політичні партії в порядку, визначеному відповідним законом, і які фактично перешкоджають створенню об’єднань громадян.
Встановлені законами України обмеження щодо можливості використання майна та коштів політичної партії на благодійну діяльність не пов’язані з обмеженням конституційного права громадян на свободу об’єднання, адже жодним чином не перешкоджають утворенню та діяльності політичних партій.
Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави для таких висновків:
– користування та розпорядження коштами політичної партії, в тому числі виділеними з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснюється виключно відповідно до законодавства України та в порядку, передбаченому статутом політичної партії;
– політичні партії при провадженні своєї статутної діяльності не можуть використовувати майно та кошти політичної партії на благодійну діяльність;
– використання коштів та майна політичної партії на благодійництво допускається лише у разі припинення її діяльності;
– благодійна допомога в період виборчого процесу містить ознаки непрямого підкупу виборців.
