НАЗК у своїй роботі з викривачами користується формулюванням, поданим у Законі України «Про запобігання корупції». Цей закон окреслює декілька важливих умов, які визначають викривача корупції. Отже, викривач – це фізична особа, яка:
- Володіє інформацією про можливі факти корупційних правопорушень – фактичними даними, а саме про обставини правопорушення, місце і час його вчинення та особу, яка вчинила правопорушення;
- Переконана у достовірності цієї інформації;
- Отримала цю інформацію під час трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності, проходження служби чи навчання.
Якщо хоча б одна з цих умов не виконана, особа не може вважатися викривачем, і НАЗК не може розглядати повідомлення від неї.
Повідомити інформацію про корупційні порушення можна спеціальними каналами:
- внутрішніми – керівнику або уповноваженому підрозділу чи особі органу або юридичної особи, де викривач працює;
- регулярними – спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування, органам, відповідальним за здійснення контролю за дотриманням законів у відповідних сферах, іншим державним органам, установам, організаціям;
- зовнішніми – через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки тощо.
Проте якщо особа повідомляє інформацію, яка явно містить ознаки корупції, у листі чи під час особистого прийому, то таку інформацію також розглядають як повідомлення викривача, якщо усі вказані вище умови дотримані.
