Картка проєкту
| Розробник проєкту Закону:
Міністерство юстиції України |
Мета проєкту Закону – удосконалення нормативно-правової основи сучасної системи експертного забезпечення правосуддя з метою забезпечення правосуддя незалежною, кваліфікованою та об’єктивною експертизою, яка б відповідала вимогам міжнародних стандартів та викликам сучасності |
Проєкт Закону надіслано відповідно до §372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи Національне агентство виявило у положеннях проєкту Закону корупціогенні фактори, які обумовлюють потребу у його доопрацюванні:
1) наділення органу державного регулювання судово-експертної діяльності контрольними функціями за дотриманням вимог законодавства щодо організації робочого місця приватним судовим експертом без встановлення його обов’язків та форм рішень, які приймає суб’єкт владних повноважень за результатом проведення відповідної перевірки;
2) відсутність критеріїв для визначення виду стягнення, який може бути застосований до судового експерта, залежно від серйозності вчиненого ним дисциплінарного проступку;
3) суперечність між положеннями проєкту Закону щодо визначення правового статусу фахівця іноземної держави як судового експерта, неоднозначність у зв’язку з цим відповідних законодавчих вимог до суб’єкта судово-експертної діяльності;
4) покладення обов’язку державного регулювання в одній і тій самій сфері судово-експертної діяльності на різні державні органи, що зумовлює формування неоднакових вимог нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктів судово-експертної діяльності.
Опис виявлених корупціогенних факторів
- Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання
У проєкті пропонується покласти виконання функцій державного регулювання судово-експертної діяльності (чч. 2, 3 ст. 9 проєкту Закону), здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань судово-експертної діяльності (ч. 1 ст. 11 проєкту Закону) на державні органи, до сфери управління яких належать державні судово-експертні установи, та на Міністерство юстиції України – в частині судово-експертної діяльності недержавних судово-експертних установ, а також приватних судових експертів.
При цьому в абз. 1 ч. 2 ст. 43 проєкту Закону передбачені обмеження щодо експертних установ.
Аналіз наведеного в цьому положенні проєкту Закону переліку обмежень дає підстави для висновку, що інші, не зазначені в ньому, види судових експертиз можуть проводитися як у державних, так і недержавних судово-експертних установах чи приватними судовими експертами.
Застосування пропонованого підходу, за яким державне регулювання в одній і тій самій сфері судово-експертної діяльності буде здійснюватися різними державними органами з огляду на те, чи є відповідна установа державною або недержавною, так само й стосовно приватних судових експертів, не узгоджується із задекларованим у п. 5 ч. 2 ст. 5 проєкту Закону способом забезпечення незалежності судового експерта, який полягає у
створенні рівних умов для здійснення професійної діяльності всіх судових експертів. Реалізація такого підходу
може призвести до формування неоднакових вимог нормативно-правового регулювання діяльності судових експертів.
Рекомендації НАЗК:
доопрацювати положення проєкту Закону в частині визначення державних органів, на які покладається виконання функції державного регулювання судово-експертної діяльності недержавних судово-експертних установ та приватних судових експертів.
- Суперечність між різними положеннями одного й того ж нормативно-правового акта або між положеннями різних нормативно-правових актів однакової юридичної сили у вирішенні одного й того ж питання, що допускає різне тлумачення норм
Відповідно до ч. 2 ст. 14 проєкту Закону для проведення комісійних та комплексних судових експертиз можуть
залучатися як експерти фахівці іноземних держав.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 15 проєкту Закону
судовим експертом може бути лише громадянин України, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 16 проєкту Закону
не може бути судовим експертом особа, яка не має громадянства України.
Між вказаними положеннями проєкту Закону наявна суперечність, що не дає змоги однозначно визначити правовий статус фахівця іноземної держави, а також поширення відповідних законодавчих вимог до суб’єкта судово-експертної діяльності на іноземного фахівця. Зокрема, незрозуміло, чи поширюватимуться в такому разі на іноземного фахівця всі без винятку положення глави 4 розділу ІІІ проєкту Закону, в якій визначено засади юридичної відповідальності судового експерта, чи лише окремі з них.
Рекомендації НАЗК:
доопрацювати положення проєкту Закону в частині визначення правового статусу іноземного фахівця як експерта.
- Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
1) Передбачена в п. 2 ч. 2 ст. 26, ст. 28 проєкту Закону норма стосовно відповідності робочого місця судового експерта вимогам щодо організації діяльності та мінімальним вимогам щодо матеріально-технічного оснащення, необхідного для проведення кожного з видів судових експертиз, дотримання якої має бути засвідчено актом, виданим органом державного регулювання або його територіальним органом, за результатами перевірки, проведеної в порядку, встановленому відповідним органом державного регулювання, суттєво розширює дискреційні повноваження відповідного органу державного регулювання.
При цьому в проєкті Закону, за винятком п. 6 ч. 2 ст. 33, не передбачено правових наслідків встановлення органом державного регулювання недотримання судовим експертом вказаної вимоги. Разом з тим
встановлення дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо організації робочого місця лише для приватних судових експертів створює невиправдані обмеження їх діяльності порівняно з іншими судовими експертами, керівниками судово-експертних установ, для яких у проєкті Закону такої відповідальності не передбачено.
Більше того, неврегульованість у проєкті Закону підстав, порядку та періодичності проведення перевірок, а також невизначеність вимог відповідності робочого місця судового експерта створюють суттєві корупційні ризики їх довільного визначення органом державного регулювання.
Таким чином, у проєкті Закону пропонується наділити орган державного регулювання контрольними функціями за дотриманням вимог законодавства щодо організації робочого місця приватним судовим експертом без встановлення його обов’язків та форм рішень, які приймає суб’єкт владних повноважень за результатом проведення відповідної перевірки, що створює умови для вчинення корупційних правопорушень.
Рекомендації НАЗК:
виключити з тексту проєкту Закону положення про встановлення органом державного регулювання або його територіальним органом відповідності робочого місця судового експерта вимогам щодо організації діяльності та мінімальним вимогам щодо матеріально-технічного оснащення, необхідного для проведення кожного з видів судових експертиз, як підставу дисциплінарної відповідальності приватного судового експерта.
2)
Положення проєкту Закону, в яких передбачені види дисциплінарних проступків судових експертів (ч. 2 ст. 33), види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до них за вчинення дисциплінарного проступку, та порядок їх застосування (ст. 34),
допускають застосування суворих стягнень за незначні порушення. Водночас у проєкті Закону не передбачено умов застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення за те чи інше дисциплінарне правопорушення.
Так, положення вказаних статей, а також ст.ст. 35, 36 проєкту Закону не містять обмежень щодо застосування дисциплінарних стягнень у виді тимчасового зупинення та припинення права на проведення судової експертизи, зокрема, за невиконання вимог законодавства щодо організації робочого місця приватним судовим експертом, за невиконання судовим експертом обов’язку щодо підвищення кваліфікації.
Застосування вказаних видів дисциплінарних стягнень до судового експерта зумовлює суттєві обмеження у судово-експертній діяльності, а тому має здійснюватися лише за серйозні дисциплінарні проступки.
Разом з тим у вказаних статтях проєкту Закону не міститься критеріїв для визначення виду стягнення, який може бути застосований до судового експерта залежно від серйозності вчиненого ним дисциплінарного проступку.
Така невизначеність створює суттєві корупційні ризики при застосуванні дисциплінарних стягнень та може призвести до вчинення корупційних правопорушень.
Рекомендації НАЗК:
визначити критерії застосування передбачених у проєкті Закону дисциплінарних стягнень за певні види дисциплінарних проступків.
3) Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 43 проєкту Закону Кабінет Міністрів України може встановлювати обмеження, пов’язані з проведенням окремих видів судово-медичних експертиз, для недержавних судово-експертних установ та приватних судових експертів. Однак підстав для встановлення Кабінетом Міністрів України таких обмежень у проєкті Закону не передбачено.
Крім того, пропоноване розширення дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України у встановленні вказаних обмежень може спричинити запровадження додаткових вимог для приватних судових експертів та недержавних судово-експертних установ, на відміну від державних судово-експертних установ, та створить значні корупційні ризики.
Рекомендації НАЗК:
визначити безпосередньо у проєкті Закону вичерпний перелік обмежень, пов’язаних з проведенням окремих видів судово-медичних експертиз, для недержавних судово-експертних установ та приватних судових експертів.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наведених рекомендацій.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Олександр НОВІКОВ
