Картка проєкту
| Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості», реєстраційний № 4241 від 21.10.2020 | Ініціатор(и) законопроєкту: Василевська-Смаглюк О.М., Гетманцев Д.О., Пуртова А.А.та інші | Мета проєкту Закону – впорядкування правовідносин, що виникають під час врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав споживачів-боржників та обмеження доступу до ринку потенційно недобросовісних колекторів |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості» (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенні фактори, що унеможливлюють прийняття проєкту Закону у запропонованій редакції, зокрема: 1) не визначено виключного переліку інформації, яку заявник зобов’язаний подати Національному банку України для внесення його до Реєстру колекторських компаній; 2) не встановлено механізму/алгоритму вибору Національним банком України заходів впливу за вчинені порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, в тому числі вимог до етичної поведінки; 3) наділення Національного банку України правом встановлювати додаткові вимоги до етичної поведінки, окрім тих, що визначені проєктом Закону; 4) не унормовано механізму прийняття Національним банком України рішення про належність виду діяльності до колекторської діяльності.Таблиця виявлених корупціогенних факторів
| № з/п | Корупціогенні фактори |
| 1 | Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення |
| 2 | Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання |
Опис виявлених корупціогенних факторів
1. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення 1.1. У ч. 1 ст. 22 Закону України «Про споживче кредитування» (далі – Закон про кредитування) у редакції проєкту Закону встановлюється перелік документів та інформації, які юридична особа, що має намір провадити діяльність колекторської компанії (далі – заявник), подає Національному банку України для внесення до Реєстру колекторських компаній. При цьому протягом строку розгляду документів Національний банк України має право вимагати, а заявник зобов’язаний подати додаткову інформацію, документи та пояснення, що є необхідними для уточнення або перевірки відомостей, наданих відповідно до вимог цієї статті та/або нормативно-правових актів Національного банку України (абз. 11 ч. 1 ст. 22 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону). Вищезазначені положення проєкту Закону вказують на правову невизначеність інформації, яку заявник зобов’язаний подати Національному банку України для внесення його до Реєстру колекторських компаній, що в свою чергу створює корупційні ризики для необґрунтованих/безпідставних вимог Національного банку України щодо надання такої інформації. Рекомендації НАЗК: положення абз. 11 ч. 1 ст. 22 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону потребують виключення. 1.2. У ч. 1 ст. 27 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону встановлюються заходи впливу, які адекватно вчиненому порушенню має право застосовувати Національний банк України, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, в тому числі вимог до етичної поведінки. При цьому проєкт Закону не містить положень, які унормовували б механізм/алгоритм вибору Національним банком України заходу впливу, адекватного вчиненому порушенню. Тому надання Національному банку України права оцінювати вчинене порушення та обирати захід впливу, за відсутності встановленого механізму/алгоритму їх застосування, створює підстави для суб’єктивної/упередженої оцінки вчинених порушень і, як наслідок, застосування заходів впливу, не адекватних вчиненим порушенням, що створює додаткові корупційні ризики. Рекомендації НАЗК: унормувати механізм/алгоритм вибору Національним банком України заходів впливу за вчинені порушення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, в тому числі вимог до етичної поведінки; відповідного перегляду потребують також положення п. 17 ч. 1 ст. 381 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у редакції проєкту Закону. 2. Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання У ст. 24 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону встановлюються вимоги до взаємодії зі споживачем при врегулюванні простроченої заборгованості (далі – вимоги до етичної поведінки). При цьому в останньому абзаці ч. 5 цієї статті визначено, що Національний банк України у межах своєї компетенції має право встановити додаткові вимоги до етичної поведінки. Наділення Національного банку України правом встановлювати додаткові вимоги до етичної поведінки, враховуючи, що такі вимоги пропонується визначити на рівні законодавчого акта, не відповідатиме принципу правової визначеності та створюватиме корупційні ризики. Рекомендації НАЗК: останній абзац ч. 5 ст. 24 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону потребує виключення. 3. Інші зауваження 1. Відповідно до пп. 3, 6 ч. 2 ст. 5 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону Національний банк України у сфері споживчого кредитування: встановлює вимоги до кредитодавців, нових кредиторів, колекторських компаній та їх діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості; приймає у встановленому ним порядку рішення про належність виду діяльності за її суттю до здійснення врегулювання простроченої заборгованості (колекторської діяльності). При цьому зміст конструкції «врегулювання простроченої заборгованості» визначений у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону про кредитування у редакції проєкту Закону. Вважаємо, що вищевказані положення проєкту Закону наділяють Національний банк України необґрунтовано широким обсягом дискреціних повноважень. Зокрема, не визначено, чого саме стосуватимуться вимоги, які встановлюватиме Національний банк України до кредитодавців, нових кредиторів, колекторських компаній та їх діяльності. Також наявні значні корупційні ризики при прийнятті Національним банком України рішення про належність виду діяльності за її суттю до колекторської діяльності, з огляду на відсутність визначеного на рівні закону механізму (критеріїв) прийняття такого рішення. Рекомендації НАЗК: унормувати у проєкті Закону механізм прийняття Національним банком України рішення про належність виду діяльності до колекторської діяльності. 2. Проєктом Закону використовується термін «новий кредитор». При цьому зміст терміну «новий кредитор» проєктом Закону та іншими законодавчими актами не розкривається, що свідчить про правову невизначеність вказаної категорії. Рекомендації НАЗК: у проєкті Закону необхідно чітко визначити, який кредитор вважатиметься «новим». Висновок: проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій. Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр НОВІКОВ
