Картка проєкту
|
Розробник проєкту постанови: Міністерство юстиції України |
Мета проєкту – реалізація положень ч. 3 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо визначення порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі – ДКВС) |
Проєкт постанови надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами проведення антикорупційної експертизи Національне агентство ідентифікувало у проєкті постанови корупціогенний фактор, який може зумовити ризик зловживань посадових осіб служби персоналу (кадрового підрозділу) органу (установи) ДКВС, табору для тримання військовополонених під час призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу ДКВС.
Опис виявленого корупціогенного фактора
Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання
Проєктом постанови пропонується затвердити Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі – проєкт Порядку).
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію» (далі – Закон), а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
У п. 3 проєкту Порядку визначено, що у випадках, передбачених пп. 1 і 2
ч. 1 ст. 97 Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи рядового і начальницького складу ДКВС, а також особи, визначені ч.ч. 2 – 4 ст. 98 цього Закону.
Поліцейський має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за її вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі – особисте розпорядження) (абз. 1 ч. 2 ст. 97 Закону).
В абз. 1 ч. 2 ст. 98 Закону зазначено, що за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на одноразову грошову допомогу мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження (абз. 2 ч. 2 ст. 98 Закону).
В абз 3. ч. 1 ст. 100 Закону встановлено, що за наявності особистого розпорядження розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абз. 2 ч. 2 ст. 98 цього Закону.
В абз. 4 ч. 1 ст. 100 Закону передбачено, що у разі відмови однієї з осіб, визначених в особистому розпорядженні, від отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений частиною восьмою цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.
У ч. 8 ст. 100 Закону встановлено, що особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) особи рядового чи начальницького складу ДКВС є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть (п. 5 проєкту Порядку).
При цьому в п. 9 проєкту Порядку зазначено, що про загибель (смерть) особи рядового чи начальницького складу ДКВС служба персоналу (кадровий підрозділ) органу (установи) ДКВС, табору для тримання військовополонених повідомляє відповідних осіб, на користь яких складено особисте розпорядження, засобами електронних комунікацій або поштового зв’язку за наявними в особистому розпорядженні даними.
Отже, у Законі визначено 3-річний строк реалізації заінтересованими особами права на отримання грошової допомоги.
Однак проєкт Порядку не встановлює строку для повідомлення відповідним кадровим підрозділом осіб, на користь яких складено особисте розпорядження, про виникнення такого права.
З огляду на зазначене можливість реалізації права на отримання грошової допомоги цими особами перебуватиме у прямій залежності від дій відповідних кадрових підрозділів.
Зволікання зі здійсненням повідомлення, визначеного в п. 9 проєкту Порядку, ускладнить реалізацію такого права особами, на користь яких складено особисте розпорядження.
Зважаючи на визначений в абз. 4 ч. 1 ст. 100 Закону правовий наслідок
нереалізації права на призначення та отримання грошової допомоги – розподіл частки між іншими особами, бездіяльність відповідних кадрових підрозділів може бути зумовлена інтересом таких осіб.
Враховуючи зазначене, реалізація положень проєкту Порядку може зумовити ризик зловживань посадових осіб служби персоналу (кадрового підрозділу) органу (установи) ДКВС, табору для тримання військовополонених.
Рекомендація НАЗК:
положення п. 9 проєкту Порядку викласти у новій реакції, визначивши строк повідомлення службою персоналу (кадровим підрозділом) органу (установи) ДКВС, табору для тримання військовополонених відповідних осіб, на користь яких складено особисте розпорядження, про загибель (смерть) особи рядового чи начальницького складу ДКВС.
Висновок:
проєкт постанови містить корупціогенний фактор та потребує доопрацювання з урахуванням наданої рекомендації.
В.о. Голови Національного агентства
з питань запобігання корупції Микола КОРНЕЛЮК
