Картка проєкту
|
Розробник проєкту Закону: Міністерство економіки України |
Метою проєкту Закону є наближення національного законодавства про захист прав споживачів до законодавства ЄС та гармонізація системи захисту прав споживачів в Україні з принципами, підходами та практиками ЄС шляхом імплементації Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/11/ЄС від 21 травня 2013 року про альтернативне вирішення споживчих спорів і про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 2006/2004 та Директиви 2009/22/ЄС з метою створення та функціонування системи позасудового врегулювання спорів між споживачем та суб’єктом господарювання |
Проєкт Закону надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про позасудове вирішення споживчих спорів» (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенний фактор, а саме – встановлення непрозорої процедури призначення органу вирішення спорів, яка допускає можливості для вчинення корупційних правопорушень посадовими особами компетентного органу.
Опис виявленого корупціогенного фактора
Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
У проєкті Закону пропонується визначити правові засади та порядок позасудового вирішення споживчих спорів, статус органів позасудового вирішення споживчих спорів, порядок їх діяльності для забезпечення належного рівня захисту прав споживачів.
У п.п. 3 п. 1 ст. 1 проєкту Закону пропонується визначити, що компетентний орган у відповідній сфері – це орган державної влади, у тому числі колегіальний державний орган, який здійснює/реалізує/забезпечує захист прав споживачів у відповідній сфері, Національний банк України.
Крім того, у п.п. 4 п. 1 ст. 1 проєкту Закону встановлюється, що орган позасудового вирішення споживчих спорів (далі – орган вирішення спорів) – юридична особа, громадське об’єднання споживачів або об’єднання юридичних осіб, які здійснюють вирішення спору за допомогою процедури позасудового вирішення споживчих спорів і включені до переліку органів вирішення спорів відповідно до ч. 3 ст. 12 проєкту Закону.
У ч. 2 ст. 12 проєкту Закону передбачається, що компетентний орган у відповідній сфері розглядає заяву заявника, приймає рішення щодо його призначення або відмови у призначенні органом вирішення спорів.
Також у ч. 3 ст. 12 проєкту Закону пропонується передбачити, що компетентний орган у відповідній сфері у разі прийняття рішення щодо призначення заявника органом вирішення спорів включає його до переліку органів вирішення спорів протягом 15 робочих днів з дня подання заяви.
При цьому проєкт Закону не містить вичерпного переліку підстав для прийняття рішення щодо відмови у призначенні органом вирішення спорів, що, як наслідок, наділяє дискреційними повноваженнями компетентний орган на власний розсуд встановлювати підстави для відмови у призначенні органом вирішення спорів, створюючи передумови до прийняття завідомо суб’єктивних рішень, а також зумовлює ризик корупційних зловживань.
У ч. 1 ст. 12 проєкту Закону також передбачається, що юридична особа, громадське об’єднання споживачів або об’єднання юридичних осіб, які мають намір бути органом вирішення спорів (далі – заявник), подають заяву до компетентного органу у відповідній сфері.
У разі відсутності у заяві будь-якої з відомостей, визначених ч. 1 ст. 12 проєкту Закону, компетентний орган у відповідній сфері не розглядає таку заяву та повідомляє про це заявника.
Проте запропонована редакція проєкту акта не містить визначеного строку, протягом якого компетентний орган повинен повідомити заявника про прийняте рішення, та способу, у який таке рішення направляється.
Одночасно у проєкті Закону також відсутні строки та спосіб, у який рішення про відмову у призначенні органом вирішення спорів направляється заявнику.
Це може зумовити різну правозастосовну практику та ризик зловживань посадовими особами компетентного органу, а неотримання заявником рішення про те, що його заява не буде розглядатися чи рішення про відмову у призначенні органом вирішення спорів, ускладнює реалізацію його прав.
Рекомендації НАЗК:
- визначити вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні органом вирішення спорів;
- встановити строки та спосіб, у який рішення про відмову у призначенні органом вирішення спорів направляється заявнику;
- визначити строки та спосіб, у який компетентний орган повідомляє заявника про залишення його заяви без розгляду.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенний фактор та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
В.о. Голови Національного агентства
з питань запобігання корупції Микола КОРНЕЛЮК
