Картка проєкту
|
Розробник проєкту Закону: Міністерство оборони України |
Мета проєкту – надання можливості колишнім власникам за їх згодою повернути примусово відчужене майно, що збереглося, без здійснення наступного повного відшкодування його вартості |
Проєкт Закону надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму повернення майна, яке було примусово відчужене або вилучене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенні фактори, що можуть зумовити ризик зловживань під час прийняття рішень про повернення примусово відчуженого майна, що збереглося, та надання взамін іншого майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Опис виявленого корупціогенного фактору
Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності фізичних (юридичних) осіб у будь-якій сфері правового регулювання
1.1. Проєктом Закону пропонується внести зміни до деяких законодавчих актів, зокрема до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» в частині визначення механізму повернення примусово відчуженого майна, що збереглося, без подальшого повного відшкодування його вартості.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 12 проєкту Закону передбачено, що за рішенням Міністерства оборони України, органу управління іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, в підпорядкуванні якого знаходиться військове командування, яке прийняло рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, або військового командування, органу, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану, примусово відчужене майно, яке збереглося, після припинення або скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, може бути повернуте колишньому власнику за його заявою.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 12 проєкту Закону у разі, якщо потреба у використанні примусово відчуженого майна в інтересах держави відпала, відповідне майно може бути повернуте колишньому власнику за його заявою за рішенням органів, передбачених абз. 1 ч. 1 цієї статті, до припинення або скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Водночас ч. 3 ст. 12 визначено, що для повернення примусово відчуженого в умовах правового режиму воєнного стану майна або передачі взамін іншого майна колишній власник або уповноважена ним особа звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додається акт.
Неузгодженість між зазначеними положеннями та, відповідно, потенційна можливість їхнього вибіркового застосування може призвести до прийняття суб’єктами владних повноважень необґрунтованих рішень щодо повернення / не повернення примусово відчуженого майна або передачі взамін іншого майна.
Таким чином, ст. 12 проєкту Закону сформульована без дотримання принципу юридичної визначеності з огляду на нечітке визначення порядку повернення примусово відчуженого майна або передачі взамін іншого майна, що створює умови для корупційних зловживань.
Рекомендація НАЗК:
ч. 1 ст. 12 проєкту Закону викласти в новій редакції, доповнивши після слова «заявою» словами «, яка подається в порядку, встановленому ст. 12 Закону».
1.2. Проєктом Закону передбачається доповнити п. 1 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» можливістю надання взамін іншого майна за примусово відчужене майно у розумінні цього Закону.
Також ч. 2 ст. 12 проєкту Закону передбачено, що за рішенням органів, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 1 цієї статті, колишньому власнику примусово відчуженого в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майна, крім примусово відчужених акцій, часток у статутному капіталі юридичних осіб, за його згодою може бути передане взамін інше майно.
У ч. 5 ст. 12 визначено, що порядок повернення майна, примусово відчуженого в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, або передачі взамін іншого майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Водночас проєкт Закону не визначає критеріїв та порядку оцінки майна з метою визначення співвідношення / співмірності його з примусово відчуженим майном для надання його взамін колишньому власнику.
Відсутність у проєкті Закону правового механізму визначення відповідності такого майна примусово відчуженому майну створює можливості для довільного визначення вартості майна та його характеристик, що створює умови для корупційних зловживань суб’єктами владних повноважень при прийнятті рішення про заміну такого майна.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати ч. 5 ст. 12 проєкту Закону з урахуванням вказаних зауважень, передбачивши необхідність встановлення механізму визначення оцінки майна для передачі його взамін примусово відчуженому майну.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Віктор ПАВЛУЩИК
