Картка проєкту
|
Розробник проєкту постанови: Міністерство охорони здоров’я України |
Метою проєкту Закону є визначення поняття «медична практика» на законодавчому рівні |
Проєкт Закону надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо визначення терміну “медична практика”» (далі – проєкт Закону) Національне агентство з питань запобігання корупції ідентифікувало корупціогенний фактор, а саме ускладнення реалізації передбачених законодавством заходів із запобігання чи протидії корупції.
Опис виявленого корупціогенного фактора
Ускладнення реалізації передбачених законодавством заходів із запобігання чи протидії корупції
Проєктом Закону пропонується внести зміни до ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі – Основи законодавства), доповнивши її терміном такого змісту: «господарська діяльність з медичної практики (медична практика) – вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», що провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами – підприємцями з метою надання медичної (реабілітаційної) допомоги (послуги) та медичного обслуговування».
Із змісту зазначеного вбачається, що поняття «господарська діяльність з медичної практики» та «медична практика» є тотожними.
Водночас аналіз Основ законодавства свідчить про те, що поняття «господарська діяльність з медичної практики» вживається принаймні у двох значеннях, зокрема:
1) як різновид господарської діяльності (абз. 24, 25 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 141, ч. 5 ст. 18, ст. 34 Основ законодавства). У такому значенні це поняття виражається через нормативну конструкцію (словосполучення) «господарська діяльність з медичної практики»;
2) як різновид професійної діяльності (ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 441 Основ законодавства).
Запропоноване проєктом Закону визначення терміна «медична практика» є доречним у контексті першого випадку вживання цього словосполучення в Основах законодавства, однак не може бути використане для цілей розуміння медичної практики як діяльності, що не характеризується такими ознаками (у своїй сукупності), як здійснення суб’єктами господарювання діяльності у сфері суспільного виробництва, виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Зазначений недолік запропонованого проєктом Закону визначення терміна «медична практика» потенційно може мати наслідком ускладнення або унеможливлення його тлумачення та, як наслідок, неоднозначне застосування.
Відповідно до ст. 691 Основ законодавства до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, можуть бути включені лікарі, які, серед іншого, здійснюють медичну практику протягом не менше одного року.
Водночас з урахуванням пропонованого проєктом Закону визначення терміна «медична практика» неможливо однозначно стверджувати, чи у наведеній нормі права буде йтися лише про діяльність лікарів фізичних осіб – підприємців, чи також і про лікарів, які мають досвід роботи у закладі охорони здоров’я.
Така невизначеність може призвести до суб’єктивного тлумачення та правозастосування положень ст. 691 Основ законодавства, що може сприяти виникненню корупційних правопорушень.
Також зауважуємо, що термін «медична практика» вживається й у Законі України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), а саме у ст. 25, якою встановлені обмеження на зайняття окремими видами діяльності для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Таким чином, медична практика як різновид професійної діяльності з надання послуг у сфері охорони здоров’я, яка не обов’язково є господарською діяльністю, у розумінні Закону розглядається як один із дозволених видів оплачуваної діяльності, якою мають право займатися публічні службовці як у контексті положень Закону, так й антикорупційного законодавства загалом.
Проте відповідно до визначення, що пропонується проєктом Закону, медичною практикою вважатиметься лише та діяльність, що провадиться закладами охорони здоров’я або фізичними особами – підприємцями.
Водночас положеннями п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону для осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, встановлена заборона на зайняття підприємницькою діяльністю, зокрема й у такій організаційній формі, як фізична особа – підприємець.
З огляду на вказане прийняття проєкту Закону у пропонованій редакції може мати своїм наслідком унеможливлення для публічних службовців займатися медичною практикою як дозволеним видом оплачуваної діяльності.
Крім цього, виходячи зі змісту положень проєкту Закону, невизначеним залишається питання про те, чи може вважатися медичною практикою діяльність публічного службовця з надання медичної (реабілітаційної) допомоги (послуги) та медичного обслуговування, що здійснюється ним не як фізичною особою – підприємцем, а, наприклад, на підставі цивільно-правового договору із закладом охорони здоров’я, що провадить відповідну господарську діяльність з медичної практики.
Рекомендація НАЗК:
запропонована проєктом Закону редакція терміна «господарська діяльність з медичної практики (медична практика)» потребує доопрацювання з метою врахування зазначених зауважень шляхом виключення слів та знаків «(медична практика)» або викладення зазначеного терміна в редакції, яка буде універсальною та враховуватиме правовідносини, що регулюються, зокрема, Законом.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенний фактор та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Віктор ПАВЛУЩИК
