Картка проєкту
|
Ініціатор(и) законопроекту: Фріс І.П., Батенко Т.І., Янченко Г.І. та інші |
Мета проєкту Закону: вдосконалення правозастосування у правовідносинах щодо витребування майна у добросовісного набувача шляхом чіткого розмежування індикаційного та негаторного позовів та можливості їх заявлення; вирішення питання компенсації добросовісному набувачеві при витребуванні майна на користь держави чи територіальної громади та подальшого відшкодування шкоди за рахунок винних осіб на користь держави чи територіальної громади |
Проєкт Закону від 03.10.2024 № 12089 |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі – проєкт Закону) Національне агентство з питань запобігання корупції ідентифікувало корупціогенні фактори, а саме:
запровадження механізму компенсації органом державної влади або органом державної влади вартості майна відповідно до його ринкової вартості у разі витребування такого майна від добросовісного набувача;
відсутність чітких правовстановлюючих положень, а також порядку вирішення спорів щодо володіння та/або розпорядження, користування відчуженим майном органами державної влади.
Опис виявлених корупціогенних факторів
Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності фізичних (юридичних) осіб у будь-якій сфері правового регулювання
- Проєктом Закону пропонується ст. 390 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) доповнити новою ч. 5 та передбачити компенсацію органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості майна відповідно до його ринкової вартості.
Так, суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про компенсацію добросовісному набувачеві ринкової вартості майна.
Варто зазначити, що визначення ринкової вартості майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Однак відсутність у проєкті Закону процедури визначення запропонованої вартості майна, у тому числі відсутність застосування відсильної норми до зазначеного Закону, ускладнює розуміння вимог, які застосовуватимуться судом при під час вирішення питання про компенсацію добросовісному набувачеві ринкової вартості майна.
Крім того, проєктом Закону не врегульовані питання оцінки вартості таких видів майна, як землі лісогосподарського та сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, водного фонду тощо.
Зокрема, відповідно до ст. 3 цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди, об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Як вбачається із змісту зазначеного, водні об’єкти, ліси та інші землі не є майном у розумінні вказаного Закону, а тому сумнівним є передбачене проєктом Закону визначення їх ринкової вартості.
При цьому визначення саме вартості земельних ділянок при здійсненні цивільно-правових угод відбувається відповідно до експертної грошової оцінки і така вартість не може бути ринковою, оскільки залежить від багатьох факторів, зокрема типу ділянки, місця розташування, родючості ґрунту, наявності інфраструктури, попиту тощо.
Відповідна правова невизначеність може зумовити виникнення корупційних ризиків під час визначення ринкової вартості того чи іншого майна та, як наслідок, створити підґрунтя для корупційних схем у цій сфері регулювання, а також необґрунтованого та неефективного використання бюджетних коштів та корупційних маніпуляцій з ними.
Рекомендація НАЗК:
у проєкті Закону визначити чіткі вимоги до проведення оцінки майна щодо об’єктів, які вибули з володіння держави, якими керуватиметься суд під час вирішення питання про компенсацію добросовісному набувачеві ринкової вартості майна, у тому числі з урахуванням особливостей визначення вартості земельних ділянок.
- Згідно із ч. 2 ст. 391 ЦКУ (у редакції проєкту Закону), якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії, направлені на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, спори щодо володіння, та/або розпорядження, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або місцевого самоврядування вирішуються на підставі ст.ст. 387, 388 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 387 ЦКУ власник, у цьому випадку орган державної влади, місцевого самоврядування, має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
При цьому таке заздалегідь незаконне володіння, без будь-яких правових підстав, пропонується також вирішувати відповідно до оновленої ст. 388 ЦКУ, відповідно до якої таке незаконне володіння не може бути витребувано від «добросовісного» набувача, якщо з дати проведення державної реєстрації права приватної власності набувача (фізичної або юридичної особи) на державне або комунальне нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, або з дати передачі набувачеві (фізичній або юридичній особі) у приватну власність державного або комунального рухомого чи нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше ніж 10 років.
З одного боку вказані положення захищають права добросовісного набувача шляхом встановлення запобіжниих заходів, а з іншої сторони – залишаться не врахованими інтереси держави та гарантії повернення державного або комунального майна у разі його відчуження. І навіть передбачене проєктом Закону право вимоги для держави чи територіальної громади про стягнення виплаченої добросовісному набувачу вартості майна до особи, з вини якої таке майно було відчужене, фактично не можуть бути реалізованими в повній мірі, враховуючи норми Закону України «Про державну службу» (ч. 2 ст. 391 проєкту Закону).
Так, відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов’язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.
Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов’язків.
Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв’язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.
Таким чином, пропоноване регулювання є суперечливим та таким, що не містить чітких та зрозумілих правовстановлюючих положень,
Крім того, запропоновані положення, якими застосовуються відсильні норми до ст.ст. 387, 388 ЦКУ, є суперечливим та такими, що не містять чітких та зрозумілих правовстановлюючих положень, оскільки наведені статті не врегульовують процедури вирішення спорів щодо володіння, розпорядження або користування відчуженим майном органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Така правова невизначеність у положеннях проєкту Закону може призвести до різної правозастосовної практики та корупційних ризиків під час їх практичної реалізації.
Рекомендація НАЗК:
з метою недопущення порушення загальних прав учасників цивільних відносин, одними з яких є забезпечення усім власникам рівних умов здійснення своїх прав (ст. 319 ЦКУ), у проєкті Закону передбачити чіткий та прозорий механізм вирішення спорів щодо володіння, розпорядження або користування незаконно відчуженим державним чи комунальним майном.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
В.о. Голови Національного агентства
з питань запобігання корупції Микола КОРНЕЛЮК
