Картка проєкту
|
Розробник: Національна поліція України |
Мета проєкту – виконання кроку 69 Плану пріоритетних дій Уряду на 2024 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.02.2024 № 137-р, реалізація заходів з виконання Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 № 220, урегулювання деяких питань функціонування системи запобігання корупції в діяльності Національної поліції, а також забезпечення громадського контролю під час ухвалення рішень щодо дисциплінарної відповідальності поліцейських за вчинення проступків, пов’язаних з порушенням прав і свобод людини, відповідно до завдання 292 Плану законопроектної роботи Верховної Ради України на 2024 рік, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.02.2024 № 3561-ІХ |
Проєкт Закону надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи Національне агентство ідентифікувало у проєкті Закону України «Про внесення змін до Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо вдосконалення порядку проведення службових розслідувань та забезпечення незалежності дисциплінарних комісій» (далі – проєкт Закону) корупціогенні фактори, а саме – запровадження непрозорого правового механізму проведення дисциплінарними комісіями службових розслідувань за відомостями про порушення поліцейськими службової дисципліни.
Опис виявлених корупціогенних факторів
І. Використання правових конструкцій оціночного характеру та слів, які допускають невичерпність регулювання
Проєктом Закону пропонується ст. 15 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі – Закон № 2337-VIII) викласти в новій редакції.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2337-VIII (у редакції проєкту Закону) до складу дисциплінарних комісій включаються представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
Такі вимоги є надто узагальненими та можуть довільно тлумачитись і зумовити зловживання в частині формування складу дисциплінарних комісій.
Насамперед проєкт Закону не містить вимог щодо основних напрямів (сфер) діяльності, з яких залучатимуться представники громадськості до складу дисциплінарних комісій.
Така правова невизначеність може ускладнити реалізацію пропонованих проєктом Закону положень, зокрема шляхом:
- включення до складу дисциплінарних комісій представників громадськості, неспроможних ефективно здійснювати свої функції під час проведення службових розслідувань;
- застосування упереджених підходів при формуванні складу дисциплінарних комісій.
Як наслідок, запропоноване регулювання сприяє встановленню непрозорого механізму створення та діяльності комісій, а також зумовлює ризик корупційних зловживань.
Рекомендація НАЗК:
у проєкті Закону виокремити напрями (сфери) діяльності, з яких залучатимуться представники громадськості до складу дисциплінарних комісій.
ІІ. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
2.1. Пропонованою редакцією ч. 4 ст. 15 проєкту Закону визначено, що у разі виникнення в голови або іншого члена дисциплінарної комісії потенційного конфлікту інтересів у зв’язку з реалізацією повноважень у складі такої комісії уживаються заходи у порядку, установленому Законом України «Про запобігання корупції».
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Разом з тим згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону України реальний конфлікт інтересів – суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
При цьому розділом V Закону України «Про запобігання корупції» закріплено положення щодо запобігання та врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Таким чином, положення ч. 4 ст. 15 Закону № 2337-VIII (у редакції проєкту Закону) не узгоджується зі змістом положень розділу V Закону України «Про запобігання корупції», що зумовлює ризик вчинення дій головою або іншим членом дисциплінарної комісії в умовах реального конфлікту інтересів.
Рекомендація НАЗК:
ч. 4 ст. 15 Закону № 2337-VIII (у редакції проєкту Закону) привести у відповідність до положень розділу V Закону України «Про запобігання корупції».
2.2. Проєкт Закону наділяє уповноваженого керівника широкими дискреційними повноваженнями.
Так, проєктом Закону пропонується доповнити ч. 8 ст. 19 Закону № 2337-VIII новими абзацами такого змісту:
«У разі розгляду висновку службового розслідування та незгоди уповноваженого керівника із запропонованим у ньому дисциплінарним стягненням або рішенням дисциплінарної комісії з прав людини він приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення та про його вид чи про незастосування дисциплінарного стягнення, яке викладає в письмовій формі з відповідним обґрунтуванням, та долучає його до матеріалів службового розслідування.
Уповноважений керівник має право застосувати дисциплінарне стягнення, яке може відрізнятися від запропонованого дисциплінарною комісією з прав людини, але не більше ніж на один ступінь».
Пропоновані положення не містять правової визначеності та наділяють надмірними й непрозорими дискреційними повноваженнями уповноваженого керівника, за яких він може самостійно визначати вид дисциплінарного стягнення, при цьому як більш суворіший, так і більш м’якший, або ж взагалі прийняти рішення про незастосування дисциплінарного стягнення.
Зазначене може стати джерелом корупційних ризиків шляхом зловживання наданими повноваженнями, вибірковості прийнятих рішень щодо певних осіб та призвести до застосування різних підходів при виконанні владних повноважень.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати положення ст. 19 Закону № 2337-VIII (у редакції проєкту Закону), визначивши чіткі та вичерпні підстави для прийняття відповідних рішень уповноваженим керівником.
Висновок: проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендації.
В.о. Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Микола КОРНЕЛЮК
