Картка проєкту
| Розробник проєкту Закону: Міністерство юстиції України | Мета проєкту – розв’язати проблему невиконання рішень судів, боржниками за якими є державний орган або державне підприємство, установа, організація, удосконалити механізм забезпечення права особи на виконання рішення суду, боржником за яким є держава, та підвищити ефективність системи погашення боргів держави за рішеннями національних судів | Проєкт Закону опрацьовано відповідно до ч. 5 ст. 55 Закону України «Про запобігання корупції» |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами проведення антикорупційної експертизи Національне агентство ідентифікувало у проєкті Закону корупціогенний фактор, зокрема неналежне визначення змісту й обсягу прав чи обов’язків фізичних (юридичних) осіб.Опис виявленого корупціогенного фактора
1. Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання 1.1. У проєкті Закону пропонується ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон) замінити новими трьома частинами. Відповідно до пропонованих положень абз. 1, 2 ч. 3 ст. 7 Закону «у разі неможливості виконання рішення суду про зобов’язання державного органу, державного підприємства передати (повернути) стягувачу майно державний виконавець звертається до стягувача та боржника з пропозицією досягнення згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, або неможливості визначення вартості майна). Після досягнення згоди сторін виконавчого провадження щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду, державний виконавець звертається до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення». Зазначені положення проєкту Закону нечітко визначають правові механізми їх реалізації. Зокрема, не встановлено порядку та умов досягнення стягувачем та боржником згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду. Пов’язані з цим зловживання сторін можуть обумовити необґрунтовано великі суми до стягнення. Відповідно до пропонованого положення ч. 4 ст. 7 Закону виконання рішень суду, зазначених у цій статті, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків державного органу або державного підприємства, а в разі відсутності у зазначеного державного органу або державного підприємства відповідних призначень – за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Реалізація пропонованих положень фактично звільнить боржника від обов’язку виконання судового рішення, оскільки таке рішення суду буде виконано за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, без жодних правових наслідків для боржника. Додатково зауважимо, що зазначені положення законопроєкту не визначають дій державного виконавця у разі недосягнення стягувачем та боржником згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду. Рекомендації НАЗК: внести зміни до проєкту Закону, якими визначити: - порядок та умови досягнення стягувачем та боржником згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду; - дії державного виконавця у разі недосягнення стягувачем та боржником згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду. 1.2. У пропонованих положеннях абз. 1, 2 ч. 3 ст. 7 Закону не визначено строків вчинення відповідних дій учасниками виконавчого провадження. Зокрема, не встановлено строку: - звернення державного виконавця до стягувача та боржника з пропозицією досягнення згоди щодо визначення вартості майна, присудженого стягувачу за рішенням суду; - досягнення згоди стягувача та боржника; - звернення державного виконавця до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом – встановлюються виконавцем. Відсутність у зазначених положеннях проєкту Закону строків обумовить ризик зловживань державного виконавця. Рекомендації НАЗК: внести зміни до проєкту Закону, якими в пропонованих положеннях абз. 1, 2 ч. 3 ст. 7 Закону визначити строки вчинення зазначених вище дій учасниками виконавчого провадження.Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенний фактор та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій. Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр НОВІКОВ
