Картка проєкту
| Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих питань функціонування банківської системи», реєстраційний № 4367-1 від 27.11.2020 | Ініціатор(и) законопроєкту: Дубінський О.А. | Мета проєкту Закону – вдосконалення регулювання діяльності банків та банківських груп, зміцнення банківської системи України, усунення накопичених проблемних питань, а також приведення законодавства України у відповідність до стандартів ЄС стосовно організації корпоративного управління та системи ризик-менеджменту в банках |
Резюме антикорупційної експертизи
Національне агентство провело антикорупційну експертизу проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих питань функціонування банківської системи» (далі – проєкт Закону), який є альтернативним щодо проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення питань організації корпоративного управління в банках та інших питань функціонування банківської системи» (реєстраційний № 4367 від 12.11.2020). За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону Національне агентство ідентифікувало корупціогенні фактори, що зумовлюють потребу у доопрацюванні запропонованої редакції, зокрема: 1) відсутність вичерпного переліку та/або критеріїв для визначення інформації, яку Національний банк України може вимагати для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі; 2) нечітко визначені підстави для відмови у видачі банківської ліцензії та акредитації філії іноземного банку; 3) неврегульованість випадків або критеріїв, за якими набуття або збільшення особою істотної участі в банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку, може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком та перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду; 4) використання правових конструкцій оціночного характеру.Таблиця виявлених корупціогенних факторів
| № з/п | Корупціогенні фактори |
| 1 | Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання |
| 2 | Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення |
| 3 | Використання правових конструкцій оціночного характеру |
Опис виявлених корупціогенних факторів
1. Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І та ч. 18 ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу ІІ проєкту Закону Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи інформацію, яка є необхідною для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі, щодо учасників банківської групи. Відповідальна особа банківської групи зобов’язана надавати Національному банку України на його вимогу та в установлені ним строки відповідну інформацію. Однак у проєкті Закону не встановлено інформації, необхідної для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі, або критеріїв для визначення такої інформації, що порушує принцип юридичної визначеності у регламентації обов’язків відповідальної особи банківської групи. Вищезазначене створює умови для виникнення корупційних ризиків у межах реалізації банківського нагляду шляхом регуляторного тиску на суб’єктів господарювання, зокрема необґрунтованих вимог та упередженої оцінки повноти інформації, яку має подати відповідальний суб’єкт. Рекомендації НАЗК: встановити виключний перелік та/або критерії для визначення інформації, яку може вимагати Національний банк України від відповідальної особи банківської групи для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі. 2. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 191 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, або банківської групи, до складу якої вона увійде, може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України. Аналогічні за змістом підстави передбачаються також для відмови Національним банком України в акредитації філії іноземного банку (п. 5 ч. 8 ст. 24 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону). Також у разі якщо набуття або збільшення особою істотної участі в банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку, може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком, перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду, Національний банк України має право заборонити особі набувати або збільшувати істотну участь в банку або відмовити в погодженні набутої/збільшеної істотної участі в банку після її фактичного набуття або збільшення (пп. 5, 7, 8 ч. 8 ст. 341 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону). При цьому проєктом Закону не визначено, в чому саме структура управління та здійснення операційної діяльності юридичної особи або банківської групи може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України. Також не встановлено випадків або критеріїв, за якими набуття або збільшення особою істотної участі в банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку, може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком, перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду. Вказана правова невизначеність наділяє Національний банк України необґрунтованими дискреційними повноваженнями, що може спричинити упереджене тлумачення підстав для відмови у видачі банківської ліцензії, а також підстав для заборони набуття або збільшення істотної участі в банку. Рекомендації НАЗК: передбачити критерії оцінки структури управління та здійснення операційної діяльності на предмет наявності перешкод ефективному здійсненню нагляду Національним банком України; встановити випадки або критерії, які вказуватимуть, що набуття або збільшення особою істотної участі в банку загрожуватиме інтересам вкладників та іншим кредиторам банку, може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком та перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду. 3. Використання правових конструкцій оціночного характеру Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана повідомляти Національний банк України в установленому ним порядку про будь-які суттєві зміни в інформації та/або документах, поданих нею до Національного банку України з метою отримання банківської ліцензії. При цьому у проєкті Закону не визначено змін в інформації та/або документах, які слід відносити до суттєвих, що створює корупційні ризики при тлумаченні Національним банком України підстав для відмови у видачі банківської ліцензії. Крім того, у проєкті Закону використовуються такі оціночні категорії, як «суттєві ризики» (ст. 2, ч. 22 ст. 9, ч.ч. 4, 6 ст. 44, ч. 10 ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону), «суттєві загрози» (ч. 5 ст. 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу І проєкту Закону), «суттєві ризики» (ч. 24 ст. 9, ч. 4 ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції розділу ІІ проєкту Закону). Використання вказаних категорій оціночного характеру може спричинити корупційні ризики при реалізації повноважень Національного банку України. Рекомендації НАЗК: у проєкті Закону визначити, які зміни в інформації та/або документах, поданих до Національного банку України з метою отримання банківської ліцензії, є суттєвими, а також встановити ризики діяльності банку та загрози належному управлінню банком, які належать до суттєвих. Висновок: проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій. В.о. Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Роман СУХОСТАВЕЦЬ
