Картка проєкту
| Ініціатори проєкту Закону: народні депутати України Мотовиловець А.В., Безугла М.В., Клименко Ю.Л. | Мета проєкту – впорядкування відносин у сфері створення (фінансування і будівництва) підводних гідротехнічних споруд та запровадження механізму передачі таких споруд з приватної в державну власність | Проєкт Закону (реєстр. № 9573 від 07.08.2023) опрацьовується в комітеті |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами проведення антикорупційної експертизи Національне агентство ідентифікувало у проєкті Закону корупціогенний фактор – невизначеність поняття «підводні гідротехнічні споруди» (відсутність вичерпного переліку таких споруд) та дати набрання чинності положеннями проєкту Закону. Зазначене може зумовити зловживання, різну правозастосовну практику і спірні правовідносини.Опис виявленого корупціогенного фактора
Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності фізичних (юридичних) осіб у будь-якій сфері правового регулювання 1.1. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» (далі – Закон) гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) – інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден. Змінами до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону пропонується визначити, що операційною акваторією причалу (причалів) може бути гідротехнічна споруда, в тому числі у вигляді підводного котловану, прилеглого до причалу. Крім цього, ч. 4 ст. 23 Закону пропонується доповнити новим абз. 2 такого змісту: «Існуючі на день набрання чинності цим Законом підводні гідротехнічні споруди штучного походження (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій в межах акваторії порту, є приватною власністю (приватні підводні гідротехнічні споруди) і можуть бути передані власниками цих споруд у власність держави на компенсаційній основі на підставі договору.». Отже, ні норми Закону, ні пропоновані проєктом Закону положення не містять чіткого визначення поняття «підводні гідротехнічні споруди» та вичерпного переліку таких споруд. Така правова невизначеність може зумовити різну правозастосовну практику та ризик зловживань. Рекомендації НАЗК: визначити поняття «підводні гідротехнічні споруди». 1.2. Проєктом Закону пропонується ч. 5 ст. 23 Закону доповнити положенням, що новостворені підводні гідротехнічні споруди є державною власністю. У пропонованому новому абзаці ч. 4 ст. 23 Закону визначено, що існуючі на день набрання чинності цим Законом підводні гідротехнічні споруди штучного походження (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій в межах акваторії порту, є приватною власністю. Згідно зі змінами до ч. 3 ст. 13 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, наділяється повноваженням щодо прийняття у державну власність приватних підводних гідротехнічних споруд, створених до набрання чинності цим законом. Однак запропонована правова конструкція з використанням у положеннях проєку Закону слів «цим Законом» може зумовити правову колізію з огляду на таке. У ч. 5 ст. 94 Конституції України визначено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. В цілому Закон набрав чинності 13.06.2013. У ч. 1 ст. 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. З викладеного вище не зрозуміло, про який Закон йдеться у пропонованих положеннях ч. 4 ст. 23 та ч. 3 ст. 13 Закону: Закон України «Про морські порти» (в редакції з дня набрання ним чинності) чи про закон про внесення змін до нього. Така правова невизначеність щодо набрання чинності положеннями проєкту Закону в поєднанні з відсутністю визначення поняття та вичерпного переліку підводних гідротехнічних споруд можуть зумовити зловживання, різну правозастосовну практику і спірні правовідносини. Рекомендація НАЗК: узгодити положення проєкту Закону з нормами ч. 5 ст. 94 та ч. 1 ст. 58 Конституції України.Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенний фактор та потребує доопрацювання з урахуванням наданої рекомендації. Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр НОВІКОВ
