Картка проєкту
|
Розробник проєкту Закону: Міністерство юстиції України |
Метою прийняття акта є удосконалення положень Кодексу України з процедур банкрутства за результатом проведення моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів у сфері правового регулювання банкрутства |
Проєкт Закону надіслано відповідно до § 372 Регламенту Кабінету Міністрів України |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо удосконалення окремих його положень» (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенні фактори, які зумовлюють потребу в його доопрацюванні, а саме:
- визначення переліку та вимог до документів, що є необхідними для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, Міністерством юстиції України на рівні підзаконного нормативно-правового акта, що не враховує основних вимог до регулювання надання адміністративних послуг, визначених у ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги»;
- наділення дискреційними повноваженнями дисциплінарної комісії у частині визначення строку тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого;
- наявність у проєкті Закону суперечностей між різними його положеннями, що може призвести до різної правозастосовної практики;
- встановлення непрозорого механізму продажу майна безпосередньо арбітражним керуючим.
Опис виявлених корупціогенних факторів
1. Необґрунтоване встановлення положень відсильного характеру щодо врегулювання відносин у сферах з високим рівнем корупційних ризиків за допомогою нормативно-правових актів нижчого рівня
У проєкті Закону передбачається доповнити ч. 1 ст. 16 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) новим абзацом, відповідно до якого перелік та вимоги до документів, що є необхідними для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, встановлюються державним органом з питань банкрутства.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України є державним органом з питань банкрутства.
У пояснювальній записці до проєкту Закону розробник зазначив, що існує необхідність приведення нормативно-правової бази у сфері банкрутства у відповідність до положень ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги» щодо визначення на рівні Кодексу переліку та вимог до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги з видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, платності або безоплатності надання адміністративної послуги, переліку підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
У ст. 5 Закону України «Про адміністративні послуги» визначено, що виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються, зокрема, перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; платність або безоплатність надання адміністративної послуги. Адміністративні послуги визначаються виключно законом.
Запропоновані у проєкті Закону зміни не досягають заявленої у пояснювальній записці мети, оскільки на рівні Кодексу не визначають переліку та вимог до документів, що є необхідними для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а також не містять положень щодо платності або безоплатності надання адміністративної послуги.
Натомість у проєкті Закону пропонується надати Міністерству юстиції України одноосібне право визначати на власний розсуд перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що порушує вимоги Закону України «Про адміністративні послуги» та може сприяти встановленню корупційних практик.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати проєкт Закону, визначивши у Кодексі України з процедур банкрутства вичерпний перелік та вимоги до документів, що є необхідними для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а також врегулювати питання щодо платності або безоплатності надання зазначеної адміністративної послуги.
2. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
У п. 3 ч. 1 ст. 23 Кодексу пропонується встановити строк дисциплінарного стягнення, що застосовується до арбітражного керуючого, а саме: передбачити тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк від шести до дванадцяти місяців.
У ч. 1 ст. 22 Кодексу встановлено, що для розгляду питань щодо притягнення арбітражних керуючих до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.
Разом з тим запропоновані зміни не містять переліку обставин, що можуть пом’якшувати, обтяжувати стягнення або інші обставини, які мають значення для вирішення питання щодо визначення строку тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Дисциплінарна комісія фактично наділяється дискреційними повноваженнями на власний розсуд встановлювати строк, що зумовить корупційні зловживання у зв’язку з можливістю прийняття суб’єктивних та упереджених рішень при накладенні відповідних дисциплінарних стягнень.
Рекомендація НАЗК:
визначити у проєкті Закону обставини, що будуть впливати на визначення строку тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
3. Суперечність між різними положеннями одного й того ж нормативно-правового акта або між положеннями різних нормативно-правових актів однакової юридичної сили у вирішенні одного й того ж питання, що допускає різне тлумачення норм
У проєкті Закону пропонується викласти абз. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу у новій редакції, відповідно до якої органи управління боржника зобов’язані разом з керуючим санацією провести інвентаризацію майна боржника та протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про введення процедури санації та призначення керуючого санацією здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей.
Одночасно в абз. 2 ч. 6 ст. 50 Кодексу пропонується визначити, що керуючий санацією зобов’язаний прийняти в господарське відання майно боржника та провести за участю органу управління боржника інвентаризацію майна боржника.
Запропоновані зміни не узгоджуються між собою, оскільки з їх змісту неможливо дійти чіткого висновку щодо суб’єкта, на якого все ж таки покладається обов’язок провести інвентаризацію майна боржника: на орган управління боржника або на керуючого санацією, що, своєю чергою, може призвести до затягування процесу проведення інвентаризації майна, «розмивання» відповідальності та створення різної правозастосовної практики.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати проєкт Закону з метою визначення єдиного суб’єкта, на якого буде покладатися обов’язок щодо проведення інвентаризації майна боржника.
4. Нечітка, з порушенням принципу юридичної визначеності, регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб у будь-якій сфері правового регулювання
У проєкті Закону пропонується доповнити ч. 6 ст. 79 Кодексу, передбачивши, що у разі закінчення другого повторного аукціону без визначення переможця кредитор (кредитори) протягом трьох днів з дня оприлюднення інформації про результати такого аукціону в електронній торговій системі мають право звернутись до комітету кредиторів щодо розгляду питання про отримання нереалізованого майна в рахунок задоволення вимог або викупу такого майна за початковою ціною другого повторного аукціону.
За відсутності кредитора, який виявив бажання отримати нереалізоване майно в рахунок задоволення його вимог, або кредитора (кредиторів), який (які) виявили бажання викупити таке майно, комітет кредиторів може прийняти рішення про безпосередній продаж арбітражним керуючим майна банкрута юридичній або фізичній особі за початковою ціною другого повторного аукціону.
Запропоновані зміни передбачають продаж майна боржника одноособово арбітражним керуючим, при цьому у проєкті Закону не визначений порядок такого продажу, механізм обрання покупця серед юридичних або фізичних осіб.
Встановлення непрозорого механізму продажу майна може сприяти корупційним зловживанням шляхом лобіювання арбітражним керуючим інтересів окремих суб’єктів господарювання з метою отримання неправомірної вигоди.
Рекомендація НАЗК:
визначити у проєкті Закону порядок продажу майна, який проводиться безпосередньо арбітражним керуючим.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
В.о. Голови Національного агентства
з питань запобігання корупції Ярослав ЛЮБЧЕНКО
