|
Ініціатори проєкту: народні депутати України Іонушас С.К., Павлюк М.В., Бужанський М.А., |
Мета проєкту – забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження в частині удосконалення гарантій суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження, підвищення вимог до якості та змісту процесуальних документів, а також удосконалення порядку здійснення слідчих (розшукових) та окремих процесуальних дій.
|
Проєкт Закону (реєстр. № 12439 від 24.01.2025) очікує на друге читання |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи Національне агентство ідентифікувало у проєкті Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження» (далі – проєкт Закону) корупціогенні фактори, які зумовлюють потребу в його доопрацюванні, а саме: незабезпечення належного рівня правової визначеності та передбачуваності кримінально-правових норм, що створює ризики їх неоднакового правозастосування, а також встановлення непрозорих дискреційних повноважень керівника органу прокуратури щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР).
Опис виявлених корупціогенних факторів
І. Використання правових конструкцій оціночного характеру та слів, які допускають невичерпність регулювання
Проєкт Закону містить оціночне поняття.
Так, змінами до ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, які містять достатні дані про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела таких обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, що містить достатні дані про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не допускається (ч. 4
ст. 214 КПК України в редакції проєкту Закону).
Зміни до ст. 214 КПК України зумовлюють необґрунтованість дискреційних повноважень слідчого, дізнавача, прокурора визначати наявність достатніх даних для внесення відомостей до ЄРДР, а у разі їх відсутності – відмовляти у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення.
Звертаємо увагу, що в абз. 10 ч. 5 ст. 214 КПК України в редакції проєкту Закону пропонується надати визначення обставинам, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення – достатня сукупність відомостей, які дають змогу слідчому, дізнавачу, прокурору зробити обґрунтований висновок про наявність у діях або бездіяльності особи суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Водночас пропоноване визначення є оціночним і може довільно тлумачитись слідчим, дізнавачем, прокурором.
Отже, пропоноване регулювання сприяє вибірковій реєстрації заяв, повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення та ризику корупційних зловживань.
Рекомендація НАЗК:
положення ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України залишити без змін або доопрацювати пропоноване положення ч. 5 ст. 214 КПК України – надати чітке визначення обставинам, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
ІІ. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
1. Проєктом Закону пропонується доповнити Кримінальний кодекс України (далі – КК України) ст. 411 «Дотримання офіційних позицій органів державної влади» такого змісту:
«Не є кримінальним правопорушенням діяння особи, вчинене на підставі роз’яснень, наданих уповноваженими центральними органами виконавчої влади щодо порядку застосування норм податкового законодавства, законодавства з питань митної справи та законодавства у сфері публічних закупівель.».
Однак пропонована стаття не визначає суб’єктів, уповноважених надавати такі роз’яснення, характеру та строку їх надання.
Звертаємо увагу, що спеціальне законодавство наділяє відповідні роз’яснення таким змістом.
Індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п. 14.1.1721 Податкового кодексу України).
Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію
(ч. 3 ст. 21 Митного кодексу України).
Згідно з аналізом п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» безоплатні консультації з питань публічних закупівель надаються Уповноваженим органом та мають рекомендаційний характер.
Водночас індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Окрім цього, пропонована стаття не містить критеріїв оцінки правомірності наданих роз’яснень, що позбавляє слідчого, дізнавача, прокурора, зокрема, можливості оцінити їх легітимність та законність процедури надання.
Своєю чергою, надані роз’яснення можуть використовуватись як інструмент уникнення кримінальної відповідальності – бути завідомо протиправними або суперечити положенням чинного законодавства.
Отже, пропоноване регулювання створює ймовірність обходу закону та ризики корупційних зловживань.
Таким чином, пропозиція доповнити розділ VIII КК України новою обставиною, що виключає кримінальну протиправність діяння, є прийнятною, однак форма її запровадження потребує доопрацювання.
Тут варто зауважити, що кожна стаття вищезгаданого розділу містить як запобіжник, який унеможливлює притягнення особи, так і умову, коли вона підлягає кримінальній відповідальності.
Наприклад, згідно з ч. 2 ст. 37 КК України уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. При цьому, якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність (ч. 4 ст. 37 КК України). Тобто в цьому випадку питання кримінальної відповідальності залежить від виду допущеної помилки: вибачальної або невибачальної.
Відсутність відповідної умови у ст. 411 проєкту Закону створює корупційний ризик уникнення кримінальної відповідальності деякими з осіб.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати положення проєкту Закону згідно з наданими зауваженнями.
2. Проєкт Закону наділяє керівника органу прокуратури непрозорими дискреційними повноваженнями.
Так, ч. 8 ст. 214 КПК України пропонується доповнити абзацом такого змісту:
«Відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України, кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності, вчинених службовими особами юридичної особи господарювання – (крім суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків), вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань керівником органу прокуратури у порядку, встановленому цим Кодексом.».
Зауважимо, що згідно зі ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, функції якої визначені в цій статті. Однією з таких є організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.
У ст. 36 КПК України визначено повноваження прокурора як процесуального керівника, який, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону.
Отже, прокурор є активним учасником кримінального провадження від початку до закінчення досудового розслідування.
Однак пропоноване положення встановлює особливий порядок внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності до ЄРДР керівником органу прокуратури, що може вплинути на неоднаковість правозастосування відповідної процедури та ефективність здійснення досудового розслідування.
Рекомендація НАЗК:
положення ч. 8 ст. 214 КПК України залишити без змін або обґрунтувати внесення відповідних змін.
ІІІ. Інші зауваження
Чинною редакцією ч. 3 ст. 233 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
Проєктом Закону в цій частині пропонується визначити чіткий перелік злочинів.
Таким чином, відбувається суттєве звуження підстав для проведення невідкладного обшуку, що може негативно вплинути на ефективність досудового розслідування.
До того ж запропонований перелік злочинів є несистемним.
Так, ч. 3 ст. 233 КПК України в редакції проєкту Закону включає, зокрема, ст. 368 КК України «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою».
При цьому пропонована редакція не охоплює інші склади злочинів, які мають співмірну суспільну небезпечність, наприклад ст. 369 КК України «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі».
Відсутність чіткого критерію формування відповідного переліку свідчить про необґрунтованість запропонованої зміни.
Рекомендація НАЗК:
положення ч. 3 ст. 233 КК України залишити без змін або доопрацювати згідно наданого зауваження.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наданих рекомендацій.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Віктор ПАВЛУЩИК
