Картка проєкту
|
Ініціатори законопроєкту: народні депутати України Гнатенко В.С., Мороз В.В. |
Мета проєкту Закону – визначити, що інформація, яка міститься у документах бухгалтерського обліку підприємств, установ, організацій, є службовою інформацією |
Проєкт Закону (реєстр. № 12169 від 30.10.2024) |
Резюме антикорупційної експертизи
За результатами антикорупційної експертизи проєкту Закону України «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо уточнення деяких видів інформації, яка відноситься до службової»
(реєстр. № 12169 від 30.10.2024) (далі – проєкт Закону) Національне агентство ідентифікувало корупціогенний фактор, а саме:
- запровадження непрозорого та корупційно вразливого механізму доступу до публічної інформації, що зумовлює ризик необґрунтованих відмов запитувачам у задоволенні їхніх запитів про інформацію, в тому числі з метою приховання корупційних зловживань.
Опис виявленого корупціогенного фактора
Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення
Згідно з п. 1 проєкту Закону пропонується внести зміни до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон), визначивши, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону до службової може належати, зокрема, інформація, що міститься у документах бухгалтерського обліку підприємств, установ, організацій.
Однак у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не визначено змісту поняття «документи бухгалтерського обліку» або ж сукупності (переліку) документів, які відносяться до таких документів, у зв’язку з чим залишається неврегульованим питання, про які саме документи у розумінні проєкту Закону йдеться.
При цьому згідно із ч. 1 ст. 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема,
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, – стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
- юридичні особи публічного права, державні / комунальні підприємства або державні / комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, – щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
З огляду на зазначене проєкт Закону фактично даватиме змогу зазначеним розпорядникам інформації довільно тлумачити запропоновані зміни та не надавати на запити про інформацію документи про власні господарські операції, зокрема і про ті, які здійснювались за рахунок коштів державного / місцевого бюджетів.
Крім того, положення проєкту Закону створюють підґрунтя для правової колізії з нормами ст. 6 Закону, згідно з якими:
- інформація з обмеженим доступом, в тому числі службова інформація, має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше;
- не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до ст. 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов’язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України «Про державну таємницю»), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 Закону України «Про основи національного спротиву»);
- обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Також запропоновані проєктом Закону зміни зумовлюють ризик недотримання вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. Підприємства зобов’язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом.
Таким чином, запропоноване проєктом Закону регулювання наділяє розпорядників інформації, зокрема посадових осіб комунальних і державних підприємств, непрозорими дискреційними повноваженнями, обумовленими можливістю вибіркового правозастосування правових норм та суб’єктивного визначення переліку інформації, яку буде надано на запити про інформацію, що зумовить ризик необґрунтованих відмов в наданні інформації, в тому числі з метою приховання корупційних зловживань.
Указана правова невизначеність у положеннях проєкту Закону призведе до ускладнень під час здійснення громадського контролю за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону, в тому числі за використанням коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів під час здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», або ж унеможливить його здійснення.
Зазначене становить також ризик недотримання гарантій забезпечення права на доступ до публічної інформації, визначених у ч. 1 ст. 3 Закону, згідно з якою право на доступ до публічної інформації гарантується, серед іншого, обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом, здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації.
Рекомендація НАЗК:
доопрацювати проєкт Закону з метою усунення зазначених зауважень.
Висновок:
проєкт Закону містить корупціогенний фактор та потребує суттєвого перегляду та доопрацювання з урахуванням наданої рекомендації.
Голова Національного агентства
з питань запобігання корупції Віктор ПАВЛУЩИК
