Зараз ми багато пишемо про те, що антикорупційна система створена на основі світових практик та відповідає міжнародним стандартам у сфері антикорупції.
Тому розповідаємо більше про міжнародні стандарти.
У середині 1990-х років абсолютна більшість країн у світі визнали, що корупція є глобальною проблемою. З того часу у сфері запобігання корупції активно працюють регіональні та глобальні міжурядові організації.
Результатом такої діяльності стало ухвалення цілого комплексу міжнародних обов’язкових актів та актів рекомендаційного характеру, розроблених Організацією Об’єднаних Націй, Радою Європи, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Європейським Союзом та Організацією американських держав.
Першими міжнародними актами у сфері протидії корупції, які підписала та ратифікувала Україна, були Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована 27 січня 1999 року) та Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована 4 листопада 1999 року). Це документи локального характеру, тому вони застосовуються лише в певних країнах.
Значним міжнародним досягненням у сфері протидії корупції стало ухвалення Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Конвенції ООН проти корупції 31 жовтня 2003 року. Сьогодні це єдиний універсальний юридично обов’язковий інструмент для боротьби з корупцією. Так, 181 країна-підписант Конвенції здійснюють заходи, рекомендовані документом для подолання корупції.
Для України Конвенція набрала чинності 1 січня 2010 року, тобто Україна офіційно взяла на себе зобов’язання виконувати положення Конвенції. Фактично Україна почала виконувати взяті на себе зобов'язання у 2014 році шляхом прийняття Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки.
Відповідно до статті 5 Конвенції ООН проти корупції кожна держава-учасниця розробляє і здійснює або проводить ефективну скоординовану політику протидії корупції. Ця політика має сприяти участі суспільства і відображати принципи правопорядку, належного управління державними справами й майном, чесності й непідкупності, прозорості та відповідальності.
Основні заходи щодо запобігання корупції включають:
- Формування скоординованої політики, а саме — встановлення й заохочення ефективних практик для запобігання і протидії корупції, які періодично переглядаються.
- Створення органу або органів із запобігання корупції, які формують та імплементують таку політику.
- Формування доброчесної публічної служби — це включає прозорі конкурси, достатнє фінансове забезпечення, фокусування на таких критеріях, як бездоганність роботи, справедливість і здібності.
- Етичні стандарти поведінки на державній службі, а саме — заохочення непідкупності, чесності та відповідальності серед держслужбовців, створення визначених стандартів поведінки.
- Прозорі державні закупівлі й управління фінансами, а це — публічне поширення інформації про закупівельні процедури, зрозумілі та прозорі критерії участі та відбору, ефективні механізми контролю.
- Державну звітність, що дозволяє суспільству отримувати інформацію про механізм прийняття рішень у державі, спрощення адміністративних процедур, публікацію інформації про корупційні ризики в держсекторі.
- Незалежність судових органів та органів прокуратури, що передбачає забезпечення незалежності, зміцнення чесності та непідкупності, запобігання корупції в середині органів.
- Доброчесність приватного сектору, що виражається в співпраці бізнесу та правоохоронних органів, розробці стандартів доброчесності для бізнесу, запобіганні конфлікту інтересів у випадку колишніх держслужбовців, які приходять у бізнес.
- Участь суспільства, а саме — посилення прозорості та залучення громадян у процес прийняття рішень, доступ до інформації, формування атмосфери несприйняття корупції, повага, заохочення та захист свободи пошуку й поширення інформації про корупцію.
- Запобігання відмиванню коштів — регулювання та моніторинг банків та небанківських фінансових установ, щоб запобігти відмиванню коштів у всіх формах.
Через рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 робота НАЗК лишається заблокованою. НАЗК позбавлено можливості проводити повні перевірки декларацій, складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснювати перевірки організації роботи із запобігання корупції в державних установах тощо.
Попри це, ми віримо, що законодавці знайдуть правові шляхи врегулювання цієї ситуації. Саме тому продовжуємо працювати над ініціативами, які допоможуть підвищити ефективність запобігання та протидії корупції в Україні після відновлення повноцінного функціонала НАЗК.
