У звіті за наслідками аналізу судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (за 2014–2024 роки), який підготовлено НАЗК спільно з експертами Центру політико-правових реформ за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні, окрема увага приділена дослідженню проблем правозастосування та якості законодавства.
Зокрема проаналізовано застосування судами положень Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), систематизовано тенденції вирішення справ, виявлено законодавчі прогалини, проблеми визначення строків притягнення до відповідальності та механізми врегулювання конфлікту інтересів.
Проведений аналіз засвідчив поступове формування узгодженого підходу судів до розгляду справ про порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення (ст. 172-4 КУпАП) у контексті притягнення до відповідальності військових посадових осіб.
Стосовно військовослужбовців, призваних під час мобілізації або прийнятих на військову службу в особливий період, яким ставилося у провину зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, що поєднувалося з військовою службою, суди доходять висновку про відсутність у їхніх діях складу адміністративного правопорушення. Це пов'язано з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб, що ґрунтується на положеннях ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
У межах аналізу судової практики за ст. 172-4 КУпАП виявлено, що при вирішенні питання про закриття справи через відсутність події чи складу адміністративного правопорушення суди враховують факт отримання доходу від іншої оплачуваної діяльності. При цьому вони звертають увагу не лише на сам факт можливого залучення особи до іншої оплачуваної діяльності, а й ретельно аналізують, чи дійсно було отримано дохід та, чи пов’язаний він саме з тією діяльністю, на яку поширюються встановлені обмеження.
Одночасно слід відзначити, що суди в окремих випадках визнають відсутність складу правопорушення за ст. 172-5 КУпАП, якщо спеціально уповноважений суб’єкт, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не обґрунтував мінімальну ринкову вартість подарунка. Це ускладнює притягнення осіб до відповідальності за законом.
Дотепер суди демонструють різні підходи до визначення дня вчинення та дня виявлення адміністративного правопорушення за ст. 172-6 КУпАП (порушення вимог фінансового контролю). Крім того, приблизно у 8% випадків застосовується критерій малозначності, що є підставою для звільнення особи від відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП. Цікавим є також те, що відсутність події та складу адміністративного правопорушення у рішеннях апеляційних судів, як правило, обґрунтовується наявністю у діях особи складу кримінального правопорушення або відсутністю умислу.
Також встановлено, що понад половина справ за ст. 172-8 КУпАП (незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень) закривалася через відсутність складу або події правопорушення. Це свідчить про загальну тенденцію: суди та уповноважені органи ретельно перевіряють наявність складу правопорушення, але часто не диференціюють способи вчинення порушення (розголошення чи використання інформації). Водночас такі справи здебільшого є багатоепізодними, а критерій малозначності майже не застосовується.
У межах аналізу нормативно-правових приписів у цій сфері виявлено кілька проблем. Зокрема, дослідження показало, що не врегульованим залишається питання перебігу строків накладення стягнення у випадках, коли особа не з’являється до суду або для складання протоколу з поважних причин чи без них. Обґрунтовано, що в таких випадках строки мають зупинятися, щоб уникнути можливості ухилення від відповідальності та не завдавати шкоди державі й суспільству.
Вкотре наголошується на необґрунтованому обмеженні права прокурора: неможливість оскаржити рішення суду першої інстанції, тоді як така можливість надається лише особі, яку притягають до відповідальності. Це призводить до закриття багатьох справ і унеможливлює напрацювання єдиної практики, що могла б впроваджуватися через Офіс Генерального прокурора.
Однією із проблем є недостатнє врегулювання інституту конфлікту інтересів: законодавство не визначає механізмів врегулювання конфлікту, коли він відбувається за участю посадової особи, звільнення якої неможливо здійснити у 15-денний строк. Це насамперед стосується випадків, коли спільно працюють близькі особи. Водночас відповідно до ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції» підлягає звільненню із займаної посади особа, яка перебуває у підпорядкуванні, а не та, яку призначено на посаду пізніше.
Аналіз судової практики та законодавства свідчить про наявність певних позитивних тенденцій, водночас виявлено і проблеми, що потребують усунення шляхом внесення змін до законодавства та узгодження судової практики.
Повний текст Звіту доступний за посиланням: https://cutt.ly/ttiMUcgH
Презентація 1 (аналіз законодавства): https://cutt.ly/0tiM4MAS
Презентація 2 (аналіз судової практики): https://cutt.ly/6tiM53MA
Відеозапис обговорення результатів дослідження за посиланням: https://surl.li/agkmla
