Учора, 31 жовтня, на сайті Ради Європи було опубліковано лист президента Групи держав проти корупції (GRECO) Маріна Мрчели та президента Венеційської комісії Джанні Букіккіо до Голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова, у якому йдеться про наслідки нещодавнього рішення Конституційного Суду України (КСУ).
Вирішуючи питання швидкого відновлення антикорупційної системи, варто врахувати, що воно не можливе за умови незмінності рішення КСУ.
Таким чином, у цій ситуації варто врахувати три наступні обставини:
1. У своєму рішенні КСУ порушив Конституцію України принаймні двічі:
- Суд втрутився у повноваження Парламенту, зазначивши, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей, а також умисне неподання декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Згідно Конституції України, визначення того, яке діяння є злочином, відноситься виключно до повноважень законодавчої гілки влади.
- Конституція встановлює спільне для всіх гілок влади правило – діяти виключно в межах повноважень, у спосіб та на підставах, передбачених нею та законами України.
Однак, судді порушили вимоги Конституції та скасували положення Закону України «Про запобігання корупції», які не оскаржувались у конституційному поданні 47 народних депутатів.
2. Бути суддею у власній справі заборонено основоположними принципами права.
Приймаючи рішення, судді діяли у власних інтересах. За скасованими положеннями антикорупційного законодавства тривала процедура притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності трьох суддів КСУ – Мойсика, Сліденка та Завгородньої. Про цей факт вони були обізнані, однак, не заявили про відвід, а скасували відповідні норми. У день постановлення рішення було встановлено факт недекларування 3,6 млн грн суддею Головатим, який був обізнаний з цим фактом на час участі у засіданні.
Ухваливши це рішення, КСУ зупинив роботу НАЗК, скасувавши його повноваження, та дозволив уникнути відповідальності тисячам інших публічних службовців.
3. КСУ зазначив про неприпустимість здійснення контролю подання декларацій та конфлікту інтересів у всіх суддів нарівні з іншими публічними службовцям. Це суперечить попереднім висновкам Венеційської комісії з аналогічного питання.
Так, Венеційська комісія в справі щодо змін до Судового кодексу у Вірменії зазначає, що перевірка декларацій органом, який не належить до судової влади, є кращим рішенням за створення окремої інституції для суддів.
«У цьому випадку можливі два рішення: або створити спеціальний орган у рамках судової влади, який буде відповідальним за перевірку фінансових декларацій суддів, або доручити цю функцію зовнішньому органу, який перевіряє декларації всіх публічних службовців», — зазначено в рішенні Венеційської комісії.
«Перше рішення краще для незалежності суддів, але йому бракує прозорості, що може спричинити корпоративістську поведінку. Отже, розробники Пакету віддали перевагу другій моделі: саме КЗК (ред. — Комісія із запобігання корупції Вірменії) перевіряє фінансові декларації суддів нарівні з іншими публічними службовцями, і який зараз має повноваження розпочинати дисциплінарне провадження проти суддів», — додається у звіті.
Варто додати, що у своїх звітах GRECO позитивно оцінює створену в Україні систему декларування.
«GRECO цінує, що вжито правових та регуляторних заходів для покращення контролю декларацій і забезпечення шляхів оскарження», — зазначено у звіті GRECO за результатами четвертого раунду оцінювання.
«Також є позитивним повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення», — значиться у звіті.
Хоча у звітах-оцінках GRECO є спеціальний розділ «Запобігання корупції стосовно суддів», відсутні жодні рекомендації щодо створення окремого органу для збору, зберігання та перевірки їхніх декларацій.
