У 2018 році НАЗК склало 471 протокол та внесло 97 приписів за порушення законодавства
щодо запобігання конфлікту інтересів
У 2018 році за фактами порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та пов’язаних з цим обмежень (на підставі отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації) склало та направило в установленому порядку до суду 471 протокол про адміністративні правопорушення, з яких за кваліфікацією:
- порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 1727 КУпАП) – 459 протоколів;
- порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 1724 КУпАП) – 9 протоколів;
- порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (стаття 1725 КУпАП) – 3 протоколи.
- 131 – за власною ініціативою;
- 385 – за повідомленнями про правопорушення.
НАЗК склало 159 протоколів та внесло 29 приписів за порушення законодавства щодо запобігання конфлікту інтересів у 2017 році
У 2017 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало 159 протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, та внесло 29 приписів про порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) Департамент моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції протягом минулого року здійснив перевірки дотримання вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також інших обмежень та зобов’язань, передбачених Законом. За результатами перевірок уповноважені особи Департаменту виявили ознаки адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, та склали 159 адміністративних протоколів про відповідні правопорушення.
Переважну більшість протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, складено за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а саме: неповідомлення особою про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій/прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Зокрема, такі рішення/дії приймали особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно себе та близьких осіб в більшості випадків щодо виплати премій і заохочень, а також розгляду питань про виділення земельних ділянок у власність, користування.
При цьому у суб’єктній кількості правопорушників переважають депутати місцевих рад.
У зв’язку з цим звертаємо увагу на те, що відповідно до частини першої статті 35 Закону правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності, зокрема, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
Відповідно до змісту положень статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» посадові особи місцевого самоврядування та депутати місцевих рад беруть участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про конфлікт інтересів під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання.
Як приклад:
1. Під час розгляду питання про надання в оренду земельних ділянок на сесії місцевої ради в порушення вимог статті 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова не оголосив про конфлікт інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною першою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, який виник внаслідок наявності у нього приватного інтересу, зумовленого можливістю отримання земельної ділянки юридичною особою, яка належить близькій особі.
2. Під час розгляду та прийняття рішення щодо обрання секретаря міської ради, депутат відповідної ради самостійно публічно не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів і брав участь у голосуванні за прийняття рішення щодо обрання його секретарем ради, у зв’язку з чим, виконуючи представницькі повноваження та маючи приватний інтерес, зумовлений бажанням отримати особисту вигоду у вигляді позитивного рішення про обрання його на оплачувану та адміністративну посаду секретаря міської ради, порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Слід звернути увагу, що в ситуації потенційного чи реального конфлікту інтересів особи, уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування, можуть брати участь у розгляді, підготовці, прийнятті рішень відповідною радою за сукупності таких умов:
особа самостійно заявляє про конфлікт інтересів публічно (про що вноситься відповідний запис до протоколу засідання ради);
оголошення про конфлікт інтересів здійснюється під час засідання ради, до початку розгляду питання, у вирішенні якого є приватний інтерес.
Таким чином, прийняття відповідних рішень (голосування) депутатом на засіданні місцевої ради може здійснюватися за умови дотримання правил врегулювання конфлікту інтересів, передбачених статтею 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Поряд з цим зазначені особи повинні дотримуватись вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів не лише під час засідання ради відповідно до норм статті 59-1 зазначеного Закону, а й при виконанні інших службових та представницьких повноважень з урахуванням приписів частини першої статті 28 Закону.
Слід зазначити, що конфлікт між приватним інтересом та представницькими повноваженнями може виникнути навіть у особи, що добросовісно вживає усіх можливих заходів щодо недопущення конфлікту інтересів. При цьому важливо розуміти, що сам факт існування приватного інтересу не є ані злочином, ані правопорушенням, ані порушенням правил депутатської етики. Приватний інтерес у сфері службових повноважень перетворюється на правопорушення, пов’язане з корупцією, лише тоді, коли про нього не було належним чином заявлено та/або особа вчинила певні дії під впливом цього приватного інтересу.
Усвідомлюючи наявність у будь-якої особи приватного інтересу та можливості конфлікту цього інтересу з її публічними обов’язками, законодавець у розділі V Закону визначив чіткий алгоритм дій при виявленні конфлікту інтересів.
Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів утворює об’єктивну сторону адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, за яке настає адміністративна відповідальність за статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім цього, доволі поширеною є ситуація, коли керівники державних підприємств у зв’язку з непоширенням на посадових осіб юридичних осіб публічного права вимог статті 27 Закону допускають спільну роботу з близькою особою.
Разом з тим згідно з частиною першою статі 28 Закону такі особи зобов’язані вживати заходів запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
При цьому відносини прямого підпорядкування підлеглої особи з її керівником з огляду на визначення, що у статті 1 Закону розкривають зміст поняття «потенційний конфлікт інтересів», у всіх без винятків випадках зумовлюють виникнення потенційного конфлікту інтересів у особи, яка має у прямому підпорядкуванні близьку особу, та можуть призвести в подальшому до виникнення реального конфлікту інтересів.
Разом з тим переведення близької особи на посаду під пряме підпорядкування іншої особи (наприклад, заступника, начальника цеху) не врегульовує такий конфлікт інтересів, оскільки згідно зі статутом та контрактом керівник державного підприємства наділений широким колом повноважень щодо своїх працівників, зокрема призначати, звільняти, давати доручення або вказівки, преміювати тощо.
Таким чином, для потенційного конфлікту інтересів достатньо будь-якої форми організаційно-правової залежності (наприклад, права на звільнення працівника), а наявність проміжної ланки у керівництві аж ніяк не впливає на вищезазначені повноваження керівника державного підприємства.
Тобто навіть якщо близькі особи не мають відносин прямої організаційної або правової залежності, спільна робота на підприємстві, в установі, організації є фактором ризику виникнення реального конфлікту інтересів у разі отримання певного службового завдання, зміни кола повноважень або настання обставин, які можуть вплинути на об'єктивність чи неупередженість особи.
Як приклад:
1. Посадова особа навчального закладу, який є юридичною особою публічного права, під час виконання своїх службових повноважень наклала резолюцію на поданні щодо встановлення стимулюючих виплат працівнику, який є близькою їй особою, що стало підставою для видання відповідного наказу.
Таким чином, посадова особа в умовах реального конфлікту інтересів на рівні своїх службових повноважень прийняла рішення стосовно конкретного розміру надбавки, яка могла бути визначена в межах певного граничного розміру, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також трапляються непоодинокі випадки виникнення конфлікту інтересів, коли особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, неправомірні дії якої оскаржуються, сама ж розглядає скаргу на власні неправомірні дії та приймає щодо такої скарги відповідне рішення (готує проект відповідного рішення) в умовах реального конфлікту інтересів.
Як приклад: Прокурор однієї з місцевих прокуратур, перебуваючи на керівній посаді, не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинив дії щодо розгляду та надання відповіді на заяву про можливе вчинення ним кримінального правопорушення.
Окремо необхідно зазначити про виявлені ситуації, коли особа на виконання вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону повідомляла про наявний конфлікт інтересів свого керівника. Разом з тим керівництво не приймало рішення щодо врегулювання такого конфлікту інтересів, а надавало особі звичайне роз’яснення, наприклад, перевести чи звільнити близьку особу (якщо конфлікт інтересів зумовлений спільною роботою).
Такі дії є порушенням вимог частин третьої та четвертої статті 28 Закону, оскільки врегулювання конфлікту інтересів є безпосередньою сферою відповідальності керівника, рівень якого дозволяє вжити заходи, які б повністю забезпечували запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів повинні застосовуватися до особи, у якої наявний такий конфлікт інтересів.
За 2017 рік керівникам відповідних органів, підприємств, установ, організацій Національне агентство внесло 29 приписів про порушення вимог законодавства щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
В більшості випадків підставами відповідного заходу реагування є невжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів (стаття 28 Закону) та недотримання вимог щодо передачі в управління іншій особі належних особам, на яких поширюється дія Закону, підприємств та корпоративних прав (стаття 36 Закону).
Як приклад:
1. За результатами перевірки встановлено, що перебуваючи на посаді детектива НАБУ, особа не вжила заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів та не повідомила безпосереднього керівника про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів, чим вчинила правопорушення, пов’язане з корупцією.
Зокрема, у діяльності детектива НАБУ, який включений до групи детективів для здійснення досудового розслідування деяких кримінальних проваджень, наявний приватний інтерес, зумовлений попередньою оплачуваною роботою в особи, яка має негативне ставлення до особи, яка є учасником відповідних кримінальних проваджень.
У зв’язку з цим Національне агентство внесло припис керівнику НАБУ з вимогою усунення виявленого порушення та проведення службового розслідування, а також притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
2. За результатами перевірки встановлено, що начальник одного зі структурних підрозділів апарату виконавчого органу Київської міської ради не передав належні йому корпоративні права в управління іншій особі протягом 30 днів після призначення на посаду.
У зв’язку з цим з метою усунення виявлених порушень Національне агентство внесло припис про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону Київському міському голові.
