Сьогодні, 8 жовтня, Конституційний суд України почав розгляд справи про неконституційність окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та ряду інших законів за поданням 47 народних депутатів.
У чому суть справи?
Депутати вимагають визнати неконституційними статті Кримінального Кодексу, якими встановлено відповідальність посадовців за незаконне збагачення (ст. 368–5 ККУ), за декларування недостовірної інформації (ст. 366–1 ККУ), а також вимоги щодо конфіскації незаконно набутого майна посадовців.
Крім того, депутати вимагають визнати неконституційним відкритий цілодобовий доступ до Реєстру декларацій.
Також пропонується скасувати обов’язок посадовців зазначати в деклараціях: інформацію про членів сім’ї (зокрема, їхні статки); дані про нерухомість, якою володіє декларант; фінансові зобов’язання посадовців (кредити, позики тощо).
До того ж депутати просять визнати неконституційним проведення Національним агентством із питань запобігання корупції (НАЗК) моніторингу способу життя публічних службовців та забезпечення доступу НАЗК до державних реєстрів.
«Ці умови фактично зроблять неможливими ефективну перевірку декларацій та конфіскацію незаконно набутого майна» — зазначив Голова НАЗК Олександр Новіков.
Щодо яких суддів є сумніви в об’єктивності?
Представник Президента України в Конституційному Суді Федір Веніславський заявив клопотання про відвід суддів.
Розглядаючи справу, 3 судді очевидно мають особистий інтерес, який може входити в конфлікт із їхнім обов’язком діяти неупереджено:
- За результатом проведення повної перевірки декларації судді Конституційного Суду Ірини Завгородньої НАЗК виявило недостовірні відомості в декларації судді в розмірі 615,3 тис. грн. За цим фактом НАБУ зареєструвало кримінальне провадження за ст. 366–1 КК України (декларування недостовірної інформації).
- НАЗК встановило, що суддя-доповідач Ігор Сліденко несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Цей факт було встановлено після початку повної перевірки декларацій суддів. Такі дії свідчать про ознаки правопорушення, пов’язаного з корупцією (стаття 172–6 КУпАП).
- Інший суддя Конституційного Суду — Володимир Мойсик — також не повідомив про суттєві зміни майнового стану, як цього вимагає Закон.
- За позовом Голови Конституційного Суду Олександра Тупицького 17 вересня Окружним адміністративним судом міста Києва (ОАСК) відкрито провадження в адміністративній справі до НАЗК та його посадових осіб. У справі, зокрема, оскаржується законність припису, внесеного НАЗК Голові Конституційного Суду України за ненадання Конституційним Судом України інформації та документів про конфлікт інтересів у суддів. Невиконання припису є підставою для складання стосовно Олександра Тупицького протоколу про вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Статті законів, які встановлюють відповідальність за вказані дії, оскаржуються у поданні.
Щодо трьох суддів — Ірини Завгородньої, Ігоря Сліденка та Володимира Мойсика — Конституційний Суд відмовився задовільнити такі клопотання.
У той же час, існує фундаментальний правовий принцип — nemo judex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі).
Оскільки Олександр Тупицький був відсутній на засіданні з поважних причин, Cуд відмовився прийняти рішення про його відвід та переніс розгляд.
НАЗК наголошує, що проведення повних перевірок щодо суддів КСУ та виклик суддів Ігоря Сліденка та Володимира Мойсика (04.08.2020) для складання протоколу за порушення ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», положення якої оскаржуються, були здійснені ще до надходження на розгляд КСУ вищезазначеної справи (05.08.2020).
Ці ж підстави для відводу існують у справі щодо конституційності Вищого антикорупційного суду, який уже виніс ряд обвинувальних вироків щодо корупціонерів у справах, які не розглядалися роками.
НАЗК переконане, що прийняття рішення з таких чутливих питань (91% українців вважає корупцію серйозною або дуже серйозною проблемою) має здійснюватися в спосіб, який позбавить громадян найменших сумнівів у дотриманні суддями КСУ принципів об’єктивності та неупередженості при їхньому розгляді.