28 жовтня Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) закрило доступ до Єдиного державного реєстру декларацій, виконуючи рішення Конституційного Суду України (КСУ). Після засідання Ради національної безпеки і оборони та відповідного Рішення Уряду доступ до Реєстру було відновлено. Однак, НАЗК досі не може перевіряти декларації посадовців. Сотні недоброчесних чиновників уникнуть відповідальності.
Для того, щоб пояснити роль електронного декларування, варто сказати декілька слів про всю антикорупційну систему.
То що ж таке антикорупційна система?
Антикорупційна система включає в себе антикорупційні органи, спеціалізоване законодавство та інструменти, які існують з однією метою — ефективно протидіяти корупції на всіх рівнях. АК система в Україні була створена на основі найкращих практик та міжнародного досвіду, а також з урахуванням українських реалій.
АК система передбачає три рівні:
- запобігання корупції — формування політики, тобто запровадження набору правил, які покликані підвищити прозорість, та її реалізація. Тут “живуть” Антикорупційна стратегія, електронне декларування, врегулювання конфлікту інтересів, антикорупційна експертиза, уповноважені особи, контроль за прозорим фінансуванням політичних партій, взаємодія з викривачами тощо.
- розслідування корупції — розслідування корупційних злочинів та правопорушень, пов’язаних з корупцією.
- притягнення до відповідальності — забезпечення невідворотності відповідальності — кримінальної, адміністративної, дисциплінарної, цивільної.
Чому електронне декларування є важливим?
Електронне декларування було запроваджене в Україні у 2016 році й стало проривом антикорупційної реформи. Основним завданням електронного декларування є прозорість та підзвітність публічної служби. Тобто завдяки деклараціям ми можемо побачити, чи збігається офіційний розмір доходів чиновника з його фактичним способом життя. Якщо ми бачимо, що не збігається — вживаємо заходів.
Інноваційність електронної системи декларування полягала в концепції трьох “В”— відкритість, всебічність і відповідальність.
Відкритість передбачала, що будь-яка людина може побачити декларацію посадовця 24/7 в Єдиному державному реєстрі електронних декларацій.
Всебічність передбачала перелік інформації, яка підлягає декларуванню, зокрема власних заощаджень у вигляді готівкових коштів, нематеріальних активів, об’єктів незавершеного будівництва, цінного рухомого майна, володіння акціями та корпоративними правами, кінцевих бенефіціарних власників. Без сукупності цієї інформації встановити розбіжності, про які писали вище, неможливо.
Відповідальність передбачала запровадження санкції за декларування недостовірної інформації та порушення правил електронного декларування. Також було змінено підхід до доведення незаконного збагачення та його прив’язання до інформації, що міститься в електронних деклараціях.
Що втрачає суспільство разом із декларуванням?
З весни 2020 року НАЗК виявило недостовірних відомостей у деклараціях посадовців на 497 млн грн. Цього б не сталося, якби НАЗК не мало повноважень зберігати, перевіряти та оприлюднювати декларації посадовців, а також доступу до усіх необхідних для перевірки Реєстрів. Ці гроші потенційно могли бути повернені в бюджет України та використані на потреби суспільства, наприклад, школи та лікарні. Але тепер цього не станеться. Більше того, корупціонери отримали “зелене світло” брехати в деклараціях, адже НАЗК фактично не зможе це перевірити.
Е-декларування — не єдине, чого позбавив нас КСУ. Уся антикорупційна система опинилася під загрозою. Рішення Суду поставило під питання перевірку звітів політичних партій, що особливо важливо після виборчого процесу. Крім цього, воно зупинило механізми викриття конфлікту інтересів у посадовців, виявлення корупції на державних підприємствах й роботу викривачів корупції. І це далеко не весь список.
