В демократичному суспільстві прозорість та доброчесність осіб, що виконують функції держави, є ключовими принципами довіри до влади. Одним із ризиків під час об’єктивного ухвалення рішень є конфлікт інтересів — ситуація, коли приватні інтереси посадовця можуть впливати на його службову діяльність.
Українське законодавство містить чіткі правила щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів як для членів Кабінету Міністрів України, так і для народних депутатів. Ці норми покликані мінімізувати зловживання владою та гарантувати доброчесність ухвалення державних рішень.
Конфлікт інтересів у діяльності членів Кабміну
Правила врегулювання конфлікту інтересів у члена Кабінету Міністрів України регулюються положеннями ст. 45¹ Закону України «Про Кабінет Міністрів України».
Відповідно до вимог закону, у випадку виникнення конфлікту інтересів — реального чи потенційного, у члена Кабміну, він повинен повідомити про це Кабінет Міністрів у письмовій формі не пізніше наступного робочого дня. Крім того, в цьому випадку посадовець не має права брати участь у розв’язанні пов’язаних з конфліктом інтересів питань.
Якщо конфлікт неможливо розв’язати, а член Кабміну не усуває його самостійно, Прем’єр-міністр може подати до Верховної Ради України подання про його звільнення. Стосовно міністра оборони та міністра закордонних справ таке подання робиться за згодою Президента. Детальніше — тут.
Конфлікт інтересів у діяльності народних депутатів
Народні депутати повинні дотримуватись правил запобігання конфлікту інтересів під час службових і представницьких повноважень. Їм заборонено діяти або ухвалювати рішення, коли існує реальний конфлікт інтересів.
Зокрема, народний обранець не може призначити своїм помічником близьку людину або члена родини на оплачувану посаду — це конфлікт інтересів. Дипломатичний паспорт депутата не можна використовувати для приватних поїздок. Крім того, заборонено використовувати депутатський мандат для особистої вигоди.
Також порушенням буде, якщо депутат звертається до держорганів або подає запити для задоволення особистих інтересів як, наприклад, це було тут. Це суперечить закону і може стати підставою для адміністративної відповідальності.
Крім того, депутатам заборонено втручатися в кримінальні провадження через свої звернення до правоохоронців. Детальніше — за посиланням.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 35-1 Закону України “Про запобігання корупції”, якщо у депутата є конфлікт інтересів під час роботи колегіальних органів, народний обранець не має права брати участь в ухваленні рішень відповідним органом.
Про конфлікт інтересів депутата може заявити член колегіального органу або учасник засідання, якого стосується питання, що розглядається — із внесенням інформації до протоколу.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради, якщо Парламент створює тимчасову спеціальну комісію для підготовки або доопрацювання законопроєктів чи інших актів, до її складу не можуть входити депутати, які мають конфлікт інтересів стосовно її тематики. Депутат, якого депутатські фракції або групи пропонують включити до складу такої комісії, повинен сам повідомити про наявність конфлікту і відмовитись від участі.
Аналогічні правила діють і для тимчасових слідчих комісій. Якщо конфлікт інтересів виникає вже після формування комісії, депутат не має права голосувати з питань, де цей конфлікт існує. Детальніше — тут.
Якщо у депутата є конфлікт інтересів щодо певного питання під час пленарного засідання Верховної Ради України, він має право брати участь у його обговоренні та голосуванні, але за умови, якщо:
- він самостійно публічно заявляє про наявність конфлікту інтересів — цю заяву вносять до протоколу засідання;
- оголошення про конфлікт інтересів відбувається до початку розгляду відповідного питання, яке стосується особистих інтересів депутата.
Дані вимоги прописані в ч. 1 ст. 31 - та ч. 6 ст. 37 Регламенту Верховної Ради України. Детальніше — тут.
Більше про конфлікт інтересів, як виникає і про шляхи його усунення - читайте в Базі Знань НАЗК.
